Справа № 515/1306/15-ц
Провадження 6/515/1749/15
Татарбунарський районний суд Одеської області
24 липня 2015 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Семенюк Л.А.,
за участю секретаря Унгурян Т,В.
представника відділу ДВС Татарбунарського районного управління юстиції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області ОСОБА_1 про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2, -
20 липня 2015 року начальник відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції (далі - ВДВС Татарбунарського РУЮ) Одеської області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має невиконані зобов'язання, покладені на нього.
В обґрунтування подання зазначила, що на примусовому виконанні у ВДВС Татарбунарського РУЮ Одеської області перебуває виконавче провадження, відкрите 29.10.2014 року, по примусовому виконанню виконавчого листа №369/3216/14-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 06.08.2014 р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі по 1500 грн. щомісяця.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не сплачує аліменти, за адресою, вказаною у виконавчому листі не мешкає, точне місце його проживання не відоме, державний виконавець вважає, що є підстави для оголошення розшуку боржника.
Державний виконавець до судового засідання надав заяву про слухання справи у його відсутність, подання підтримала.
Перевіривши наведені у поданні доводи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З доданих до подання матеріалів вбачається, що за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.08.2014 року у справі №369/3216/14-ц, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини, про що свідчить копія виконавчого листа (а.с.4 ).
З постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження слідує, що 29.10.2014 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження №45243090 (а.с.3).
Відповідно до довідки Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №271 від 06.05.2015 року, боржник ОСОБА_2 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, але за місцем своєї реєстрації не проживає(а.с.5).
Згідно розрахунку заборгованості (а.с.2) , станом на 01 травня 2015 року за ОСОБА_2 існує заборгованість по аліментам у розмірі 19450 грн. 00 коп. (а.с.2).
Вирішуючи питання про можливість оголошення розшуку боржника, суд виходить з такого.
За змістом ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З цією метою Законом передбачено низку прав державного виконавця, необхідних для забезпечення своєчасного виконання судових рішень, в тому числі, право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, право накладати арешт на майно, кошти та цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають в банках, тощо (ч.2 ст.11 Закону).
Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника фізичної особи, державний виконавець звертається до суду з поданням про постановлення ухвали про розшук боржника.
Згідно з п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року, перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи щодо:
- отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи;
- отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника;
- перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій;
- отримання інформації щодо місця роботи боржника;
- отримання інформації про боржника з інших джерел.
Отже, при зверненні до суду з відповідним поданням, органи державної виконавчої служби повинні послатися на обставини та підтвердити їх відповідними доказами про те, що місце проживання боржника не відоме, рухоме чи нерухоме майно, розрахункові рахунки у банківських установах відсутні, офіційного місця роботи немає, а також підтвердити факти направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження та викликів відділу ДВС.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки суду не надано достатніх доказів того, що державним виконавцем направлено ОСОБА_2 копії постанови про відкриття провадження у справі, вжито всіх заходів для встановлення місця проживання або перебування боржника, виявлення зареєстрованого за ним рухомого та нерухомого майна, отримання інформації щодо місця його роботи та відсутній акт державного виконавця в тому, що боржник за даною адресою не проживає, майно на яке можна звернути стягнення за даною адресою відсутнє, звернення з поданням про оголошення ОСОБА_2 у розшук є передчасним, а тому не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд зазначає, що розшук боржник є суттєвим втручанням у приватне життя особи у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, і тому має бути легітимним, виправданим та пропорційним цілям, які мали бути досягнуті. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлену у п.33 рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України", за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.208-210, 375 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання начальника відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області ОСОБА_1 про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.
Суддя Семенюк