Справа № 521/9342/15-ц
Провадження № 2/521/4220/15
22 липня 2015 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
при секретарі - Малиш О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
10.06.2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб 09.10.1982 року в Іллічівському ЗАГС м. Одеси, про що зроблено актовий запис № 875. Неповнолітніх дітей від шлюбу не мають. Причиною розпаду родини є те, що відповідач зловживає спиртними напоями, вчиняє скандали, неодноразово бив позивача. Спроби збереження родини не дали результату. Сім років потому родина розпалась та подружні стосунки були припинені, і більше не поновлювались. Подальше збереження сім'ї вважає неможливим.
Просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, зареєстрований 09.10.1982 року в Іллічівському ЗАГС м. Одеси, про що зроблено актовий запис № 875.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду заяву в якій підтримала заявлені вимоги, просила суд їх задовольнити та розглядати справу без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК) установив наступне.
Так, між сторонами було зареєстровано шлюб 09.10.1982 року в Іллічівському ЗАГС м. Одеси, про що зроблено актовий запис № 875.
Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Шлюбні відносини сторони не підтримують, спільне господарство не ведуть. Основною причиною припинення сімейних відносин є те, що відповідач зловживає спиртними напоями, вчиняє скандали, що остаточно призвело до відчуження і втрати почуття любові та поваги один до одного.
На примирення позивач не згодна, обґрунтовуючи це тим, що відновлення сім'ї є неможливим, через що суд не вважає за необхідне вживати заходів щодо примирення сторін. Майнового спору між сторонами судом не встановлено.
Відповідно до ст. 112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України - у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їх дітей, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Крім того, згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 105 ч.3, 112,113, 114 ч.2 Сімейного кодексу України, ст.ст.10,11,88,209,212,213-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 09.10.1982 року в Іллічівському ЗАГС м. Одеси, про що зроблено актовий запис № 875 - розірвати.
За вибором позивача залишити їй прізвище «ОСОБА_1».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: