15 вересня 2009 р.
№ 7/194
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Полянського А.Г.
Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідача
Шамкій В.М. -дов. від 26.12.2008 року
від ВДВС
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство"
на ухвалу
господарського суду Луганської області від 26.01.2009 року
у справі
№ 7/194 господарського суду Луганської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство"
до
Державного підприємства "Ровенькиантрацит"
про
стягнення 666 714, 62 грн.
за участю
Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського МУЮ
У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство" звернулося до господарського суду Луганської області зі скаргою на неправомірні дії Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського МУЮ (в порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України).
Скарга обґрунтована тим, що виконавче провадження з примусового виконання наказу в даній справі зупинено неправомірно, у зв'язку з чим постанова державної виконавчої служби від 04.06.2008 року про зупинення виконавчого провадження підлягає визнанню недійсною з покладенням на виконавчу службу обов'язків по здійсненню певних заходів щодо виконання наказу господарського суду Луганської області у даній справі.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.01.2009 року (суддя Калашник Т.Л.) по справі № 7/194 господарського суду Луганської області скаргу позивача за листом від 08.01.2009 року залишено без задоволення.
Мотивуючи ухвалу, господарський суд з посиланням на статтю 34 Закону України "Про виконавче провадження", Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", зазначає про те, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки Державне підприємство "Ровенькиантрацит" не виключено з переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.
Не погоджуючиcь з ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на ухвалу господарського суду Луганської області від 26.01.2009 року по справі № 7/194 господарського суду Луганської області, в яких просить ухвалу у справі скасувати, а первісну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити, мотивуючи касаційні скарги доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Зокрема, заявник зазначає про те, що висновки, зроблені судом в оскаржуваній ухвалі є помилковими.
Відзиви на касаційні скарги не надано.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи, дослідивши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено господарським судом, рішенням господарського суду Луганської області від 17.11.2008 року по справі № 7/194 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство" 662 979, 99 грн. інфляційних нарахувань, 85 714, 30 грн. 3% річних, 7 486, 94 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
24.12.2008 року Відділом державної виконавчої служби Ровеньківського МУЮ було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу суду від 30.11.2008 року, яке приєднане до зведеного виконавчого провадження та зупинене 31.12.2008 року, оскільки відповідач включений до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Залишаючи скаргу позивача за листом від 08.01.2009 року без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 34 вказаного вище закону визначено перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, зокрема, внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Відповідно до пункту 3.4 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (в редакції Закону України від 16.12.2008 року № 670) процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу продовжено до 01.01.2011 року. Отже, лише після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає поновленню за власною ініціативою державного виконавця або заявою стягувача, як це передбачено частиною п'ятою статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" не ставить запровадження зупинення виконавчого провадження в залежність від характеру заборгованості, строку та підстав її виникнення, оскільки положення імперативної норми пункту 15 частини 1 статті 34 цього Закону не пов'язують факт включення підприємств паливно-енергетичного комплексу в Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно Закону України № 2711, з моментом та підставами виникнення боргу цього підприємства, стягнення якого відбувається в період, протягом якого підприємство перебуває в даному Реєстрі.
Також, колегія суддів зазначає, що статтею 44 Закону України "Про виконавче провадження" встановлена черговість задоволення вимог стягувачів. Частиною сьомою зазначеної статті передбачено, що вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі.
Отже, вимагаючи у своїй скарзі поновити виконавче провадження щодо стягнення на його користь, позивач не врахував, що зупиненню підлягає зведене виконавче провадження про стягнення з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" грошових сум на користь різних стягувачів, а тому безпідставне поновлення виконавчого провадження щодо окремого стягувача в межах зведеного виконавчого провадження тягне за собою порушення черговості задоволення вимог стягувачів та принципу пропорційного задоволення вимог стягувачів однієї черги, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано було залишено без задоволення скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство" на дії Відділу виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції.
За таких обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні ухвали не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала у справі винесена у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 26.01.2009 року у справі № 7/194 господарського суду Луганської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова