15 квітня 2009 р.
№ 44/354
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року у справі № 44/354 Господарського суду Донецької області за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, Донецька область до Відділу капітального будівництва Дружківської міської ради, Донецька область, за участю третьої особи -Дружківської міської ради, Донецька область, про стягнення 117 700 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача -не з'явився;
третьої особи -не з'явився,
У жовтні 2006 року позивач -ФОП ОСОБА_1 -пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Відділу капітального будівництва Дружківської міської ради про стягнення 117 700 грн.
Вказував, що 28.08.06 між ним та відповідачем було укладено договір № 28/08-06 на виконання робіт, згідно умов якого він зобов'язався здійснити аналіз документів бухгалтерської звітності, провести роботи з: приведення бухгалтерського обліку підприємства замовника (відповідача) у відповідність чинному законодавству; відновлення документів звітності відповідно до звітності, зданої в державні фонди; встановлення руху грошових коштів по банківських рахунках підприємства замовника; провести роботи по підготовці проектно-кошторисної документації організації виконання робіт підприємством замовника у відповідність з укладеними договорами, організації проведення експертизи проектів відповідно до діючого законодавства проведення будівельних робіт; провести роботи по аналізу та укомплектуванню документів об'єктів незавершеного будівництва, фактичного стану виконаних робіт згідно звітів підприємства; надати замовнику інформацію про стан ринку будівельних матеріалів в Донецькій області, в т.ч. про ціни та якість пропонованих матеріалів і устаткування; проінформувати про організації, що здійснюють будівельні роботи, з метою пошуку найбільш вигідного постачальника послуг замовнику, а відповідач -прийняти роботи та здійснити їх оплату на умовах, передбачених договором.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати наданих послуг, позивач просив стягнути з відповідача 107 000 грн. боргу та 10 700 грн. штрафу, а всього -117 700 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2007 року (суддя Мєзєнцев Є.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 109,200 грн. боргу та штрафу, 1 177 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення заборгованості у розмірі 8 500 грн. провадження у справі припинено.
Рішення в частині задоволення позовних вимог, мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати послуг, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу та штрафу.
Рішення в частині припинення провадження у справі щодо позовної вимоги про стягнення 8 500 грн. боргу, мотивоване сплатою відповідачем вказаної суми боргу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року (колегія суддів у складі: Мирошниченка С.В. -головуючого, Величко Н.Л., Колядко Т.М.) рішення скасовано, в позові відмовлено.
Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що позивачем не доведено належними доказами виконання робіт, передбачених умовами договору № 28/08-06 від 28.08.06.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.08.06 між сторонами у справі було укладено договір № 28/08-06 на виконання робіт, згідно умов якого позивач зобов'язався здійснити аналіз документів бухгалтерської звітності, провести роботи з: приведення бухгалтерського обліку підприємства замовника (відповідача) у відповідність чинному законодавству; відновлення документів звітності відповідно до звітності, зданої в державні фонди; встановлення руху грошових коштів по банківських рахунках підприємства замовника; провести роботи по підготовці проектно-кошторисної документації організації виконання робіт підприємством замовника у відповідність з укладеними договорами, організації проведення експертизи проектів відповідно до діючого законодавства проведення будівельних робіт; провести роботи по аналізу та укомплектуванню документів об'єктів незавершеного будівництва, фактичного стану виконаних робіт згідно звітів підприємства; надати замовнику інформацію про стан ринку будівельних матеріалів в Донецькій області, в т.ч. про ціни та якість пропонованих матеріалів і устаткування; проінформувати про організації, що здійснюють будівельні роботи, з метою пошуку найбільш вигідного постачальника послуг замовнику, а відповідач -прийняти роботи та здійснити їх оплату на умовах, передбачених договором.
Згідно ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до пункту 3.1 договору оплата здійснюється поетапно, в залежності від обсягів робіт, обумовлених у заявках замовника. Після виконання виконавцем заявлених робіт і приймання їх замовником, сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником в безготівковій формі протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
В силу п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано 4 завірені копії двосторонніх актів приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 107 000 грн.
Під час розгляду справи місцевим судом, відповідач платіжними дорученнями № 1 від 11.10.06, № 3 від 10.11.06 та № 5 від 22.12.06 частково сплатив борг на суму 8 500 грн.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач заперечує проти позову та наполягає на тому, що позивачем роботи за договором № 28/08-06 від 28.08.06 взагалі не виконувалися, оскільки відсутні будь-які документи, які б підтверджували виконання робіт позивачем.
Для встановлення конкретних видів робіт за договором № 28/08-06 від 28.08.06, судом апеляційної інстанції, ухвалою від 03.04.07, призначено судово-бухгалтерську експертизу.
Згідно висновку експерта № 1795/25 від 30.05.07 ФОП ОСОБА_1 виконані роботи, передбачені договором № 28/08-06 від 28.08.06.
Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що експертом для проведення експертизи використовувалися тільки акти приймання-передачі виконаних робіт.
Судом апеляційної інстанції для дачі пояснень був викликаний судовий експерт Черкашин О.В., який пояснив, що листом № 1795 від 27.04.07 запропонував позивачу надати документи, які були виконані на підставі договору № 28/08-06, на що останній листом від 24.05.07 повідомив, що результати виконаних робіт передавалися замовнику (відповідачу) у формі усних звітів.
Згідно п. 1.2 договору результати виконаних робіт надаються виконавцем (позивачем) у формі усних та/або письмових звітів, які передаються замовнику (відповідачу) особисто, поштою, електронною поштою, засобами факсимільного або телефонного зв'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 837 ЦК України результати робіт повинні передаватися замовнику.
Як встановлено судом апеляційної інстанції на вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання-предачі виконаних робіт (т. 1 а.с. 6 -9), роботи за договором виконані з використанням технічних і інших засобів (тобто комп'ютерної техніки, методичного забезпечення, передплатних видань та ін.), проте а ні суду, а ні судовому експерту будь-яких первинних документів, які б підтверджували виконання робіт позивачем не надано.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що аудиторською перевіркою, яку було проведено після складання актів приймання-передачі виконаних робіт, встановлено відсутність первинних документів та відомостей, на приведення яких у відповідність до діючого законодавства та стандартам бухгалтерського обліку був укладений договір № 28/08-06 від 28.08.06.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вище викладене, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин, правильно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та виходив з того, що позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України, не надано будь-яких первинних документів, які б підтверджували виконання робіт за договором № 28/08-06 від 28.08.06 та обґрунтовано відмовлено в позові.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року у справі № 44/354 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик