24.03.2009 Справа № 12/26
за позовом відкритого акціонерного товариства „Ерсте Банк”, м. Київ
до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Ужгород
про стягнення суми 45 150 доларів США -основного боргу (тіла кредиту); 365,26 доларів США -пені за порушення графіку погашення кредиту; 244,75 доларів США -пені за несвоєчасну сплату відсотків та 3 132,17 доларів США -відсотків за користування кредитом.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача -Ігнат О. П., (представник за довіреністю від 04.11.2008 року)
Від відповідача - не з'явився (явка на розсуд сторін)
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Ерсте Банк”, м. Київ до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Ужгород про стягнення суми 45 150 доларів США -основного боргу (тіла кредиту); 365,26 доларів США -пені за порушення графіку погашення кредиту; 244,75 доларів США -пені за несвоєчасну сплату відсотків та 3 132,17 доларів США -відсотків за користування кредитом.
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.
Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та письмовою заявою (вх. № 2155 від 24.03.2009 року) повідомив суд про те, що відповідачу відомо про час і місце слухання справи та вимоги ухвали суду від 16.03.2009 року, оскільки про таке його повідомив начальник служби банківської безпеки Закарпатського регіону Бірос Й. Т. Крім цього, представник позивача повідомив, що перед закладенням позову до суду, 09.03.2009 року відповідач пояснив йому, що грошей у нього немає, а борг погасить після продажу земельної ділянки.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.
На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у
продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/26 від 24.03.2009 року
розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.
Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).
Якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу (Інформаційний лист ВГСУ від 18.03.2008 року № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).
Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.
Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.
До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні -завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Заборгованість відповідача в сумі 45 150 доларів США -основного боргу, що виникла з наданого кредиту, згідно кредитного договору № 014/1228/95/05480 від 11.10.2007 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема: - випискою банківської установи по рахунку відповідача за період з 01.10.2007 року по 31.01.2009 року;
- заявою на видачу готівки № 3 від 11.10.2007 року;
- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 12/26
від 24.03.2009 року
Заявлені вимоги позивача (попередження від 04.08.2008 року, повідомлення -вимога № 601-71/674 від 01.09.2008 року, повідомлення -
вимога № 601-71/766 від 07.11.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.
В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання кредиту (ст. 11 ЦК України).
Отже, обов'язок відповідача повернути надані в кредит грошові кошти є безспірним.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 10.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня за порушення графіку погашення кредиту в розмірі 365,26 доларів США та відповідно до п. 10.3 цього ж договору нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 244,75 доларів США. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. ст. 258, 549-552 ЦК України; ст. ст. 216 -218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 12/26
від 24.03.2009 року
за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідачу нарахований борг по відсотках за користування кредитом в сумі 3 132,17 доларів США. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України,
ст. ст. 530, 547, 625, 627-629 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.
При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану сторони у спорі.
За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/26 від 24.03.2009 року
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства „Ерсте Банк” (м. Київ, вул. Прорізна, 6; код 34001693) суму 45 150 (сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят доларів США) -основного боргу (тіла кредиту); 365,26 (триста шістдесят п'ять доларів США двадцять шість центів США) -пені за порушення графіку погашення кредиту; 244,75 (двісті сорок чотири долари США сімдесят п'ять центів США) -пені за несвоєчасну сплату відсотків; 3 132,17 (три тисячі сто тридцять два долари США сімнадцять центів США) -відсотків за користування кредитом та 488,92 (чотириста вісімдесят вісім доларів США 92 центи США) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тисянчин В. М.