08 квітня 2009 р.
№ 6/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від
29.05.2008р.
у справі
№6/11
Господарського суду
Чернівецької області
за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до
Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"
про
усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлового приміщення
за зустрічним позовом
Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"
до
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про
спонукання до виконання обов'язків кредитора та прийняття грошових коштів в оплату за договором оренди нежитлового приміщення
за участю представників
- позивача:
ОСОБА_2 (довіреність від 26.03.2009р.)
- відповідача:
1). Кашпрук Т.В. (довіреність ВМВ 376418 від 26.12.2008р.) 2). Руснака В.О. (довіреність ВМВ 376424 від 26.12.2008р.)
3). Слюсаря О.Б. (довіреність ВМВ 376125 від 26.12.2008р.), -
Позивач звернувшись до господарського суду з позовом до Акціонерно-комерційного банку "УкрСиббанк" м. Харкова про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлового приміщення, площею 157, 7 м2, розташованого за адресою: м. Чернівці, пр. Незалежності, 115, обґрунтовуючи позов тим, що Відповідач користується належними Позивачеві зазначеними нежитловими приміщеннями на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2003р., який фактично був укладений та підписаний сторонами лише у вересні 2004 року без дотримання правил про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію, а, відповідно, є нікчемним.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що позов заявлений після закінчення установленого Цивільним кодексом України трьохрічного строку позовної давності, та подав зустрічний позов про примушення позивача за первісним позовом до виконання обов'язків кредитора та прийняття грошових коштів в оплату за договором оренди не житлового приміщення, посилається на те, що укладений сторонами договір оренди нежитлового приміщення від 25.12.2003р. є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та судом він не був визнаний недійсним; станом на день укладення договору у позивача були всі правовстановлюючі документи; позивач не довів, що договір був укладений в вересні 2004 року, а заборгованість відповідача по орендній платі виникла у зв'язку з неподанням позивачем реквізитів свого нового поточного рахунку.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.03.2008р. (суддя Паскарь А.Д.), залишеним без змін оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Кордюк Г.Т., суддів Давид Л.Л., Мурської Х.В.) первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову постановлено відмовити.
В своїй касаційній скарзі відповідач за первісним позовом просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги за зустрічним позовом, а в задоволенні первісного позову -відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактично договір оренди від 25.12.2003р. сторонами був укладений після набрання чинності діючим Цивільним кодексом України в редакції 2003р., оскільки його умови можливо було виконати сторонами лише в 2004 році, а у зв'язку з тим, що цей договір укладено до 01.09.2014р. і нотаріально не посвідчено та не зареєстровано в державному реєстрі, суди дійшли висновку що такий договір є нікчемним відповідно до приписів Цивільного кодексу України в редакції 2003р., а тому погодились що наявні правові підстави для задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові.
Про те, з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що спірний договір оренди нежитлового приміщення від 25.12.2003р. був укладений в цей же день, але приміщення в оренду на його виконання було передано відповідачу у вересні 2004 року. При цьому, умовами договору передбачено що приміщення підлягають передачі за актом прийому-передачі до 01.09.2004р. (п.2.1 договору).
Відповідно до приписів ст.153 ч.1 ЦК України у редакції 1963р. договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Згідно п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003р. до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, правила цього Кодексу застосовуються щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Таким чином вирішуючи спір щодо договору оренди суди неправильно застосували положення Цивільного кодексу України в редакції 2003р., який набрав чинності з 1 січня 2004 року, оскільки станом на 25.12.2003р., тобто на день укладення договору, діяв ЦК України у редакції 1963р.
Оскільки Цивільний кодекс України в редакції 1963р. не містив приписів щодо обов'язкової нотаріальної форми договору оренди та його державної реєстрації (ст.257), суди дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову.
Про те, судами не досліджено чи досягнуто на дату укладення договору згоди по всіх істотних умовах.
Крім того, в частини вирішення зустрічного позову судові рішення мотивовані тими ж підставами, що й при вирішення спору за первісним позовом, а відтак без дослідження вказаних обставин не можуть вважатись законними і обґрунтованими.
Між тим, судами не дано правової оцінки щодо прав і обов'язків сторін відносно зустрічних позовних вимог, та не дано оцінки таким позовним вимогам стосовно того, чи є обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту прав, таким, що призведе до їх відновлення.
З урахування викладено, без з'ясування вказаних обставин суди дійшли передчасного висновку щодо вирішення позову за зустрічним позовом.
Відповідно до частини першої статті 47, частини першої статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судові рішення, прийняті у справі, вказаним вимогам не відповідають.
Оскільки вирішення спору в даній справі пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів, з урахуванням вимог ст.ст.1115, 1117 ГПК України, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008р. та рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.03.2008р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало