16 квітня 2009 р.
№ 17/948/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Мамонтової О.М.
суддів Стратієнко Л.В.
Черкащенка М.М.
За участю представників сторін:
від позивача Ткаленко Г.І. (дов. від 14.04.09р.)
від першого відповідача не з'явилися
від другого відповідача не з'явилися
від Генеральної прокуратури прокурор Савицька О.В. (посвід. № 231 від 20.07.05р.)
розглянувши касаційне подання першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.12.07р.
у справі № 17/948/07
за позовом ТОВ "Центральний-1", м. Миколаїв
до першого відповідача Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, м. Миколаїв
другого відповідача Миколаївської міської ради, м. Миколаїв
про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.12.07р. у справі № 17/948/07 (суддя Коваль С.М.) задоволено позовні вимоги ТОВ "Центральний-1" до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, Миколаївської міської ради про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради вніс касаційне подання, в якому просить рішення від 24.12.07р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування касаційного подання прокурор посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 3, 12, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", ст. 30 Закону України "Про планування і забудову територій".
Згідно розпорядження заступника голови Вищого господарського суду України від 13.04.09р. № 02-02-10/152 розгляд касаційної скарги здійснено колегією суддів у складі: головуючий суддя - Мамонтова О.М., судді -Стратієнко Л.В. і Черкащенко М.М.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судом першої інстанцій встановлено наступне.
17.10.07p. розпорядженням Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради "Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності" № 383-р вирішено укласти договір оренди з ТОВ "Центральний-1" на нежитлове приміщення по вул. М. Морська, 15 площею 226,07 кв. м. для використання під адміністративні потреби терміном на 15 років.
Розпорядженням від 24.10.07p. № 392-р ТОВ "Центральний-1" надано дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень у вказаних нежитлових приміщеннях з обов'язковим погодженням в головному управлінні містобудування та архітектури.
Згідно довідки КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" позивачем самовільно переобладнано та реконструйовано приміщення житлового будинку літ А. по вул. М. Морська, 15, в нежитлові приміщення офісу загальною площею - 203 кв. м., основною площею -127,50 кв. м.
Відповідно до висновку консалтингової фірми «Снейл»ринкова вартість об'єкту становить 195 800грн.
07.12.07р. ТОВ "Центральний-1" звернулося з позовом до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, Миколаївської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. М. Морська, 15 загальною площею 203 кв. м. та зобов'язання першого відповідача надати банківські реквізити і прийняти грошові кошти у сумі 195 800грн., як плату за придбані нежитлові приміщення (з урахуванням уточнення позовних вимог від 21.12.07р. (а.с. 72)).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.12.07р. у справі № 17/948/07 позовні вимоги задоволено повністю на підставі ст. 331 ЦК України.
Статтею 392 ЦК України передбачено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Господарський суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ст. 331 ЦК України, яка визначає загальні підстави набуття права власності на вперше створену річ, оскільки вказані нежитлові приміщення знаходилися в користуванні позивача та були переобладнані і реконструйовані останнім.
Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до пункту 30 ч. 1 ст. 26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку (ч.ч. 5, 6 ст. 60 Закону).
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" № 2171-ХІІ визначено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України № 2171-ХІІ від 06.03.92р. право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Враховуючи вимоги ст.ст. 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом та подальше укладання договору купівлі-продажу.
Приймаючи рішення про визнання права власності господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не витребував у позивача договір оренди, рішення Миколаївської міської ради щодо відчуження зазначених приміщень по вул. М. Морська, 15 та включення їх до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, не дослідив чи було дотримано порядок приватизації даного об'єкту комунальної власності.
Наведене свідчить про порушення судом вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Крім того, в порушення п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, місцевий господарський суд в мотивувальній частині рішення не вказав законодавство, яким керувався суд, задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради прийняти грошові кошти у сумі 195 800грн. При цьому, поза увагою суду було залишено приписи ч. 6 ст. 60 Закону, якими передбачено, що доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення від 24.12.07р., підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду Миколаївської області необхідно взяти до уваги вищевикладене та вирішити спір у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.12.07р. у справі № 17/948/07 скасувати повністю.
Справу № 17/948/07 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий суддя О.М. Мамонтова
Судді: Л.В. Стратієнко
М.М. Черкащенко