07 квітня 2009 р.
№ 46/383-07 (46/451-04, 46/476-04)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Гоголь Т.Г.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачів за первісним позовом
Степанова М.І. дов. від 19.03.09 р.
прокурора
Савицької О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Першого заступника прокурора Харківської області
на постанову
№ 46/451-04 від 17.05.2005 року Харківського апеляційного господарського суду
у справі
№ 46/383-07 господарського суду Харківської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
Харківської державної академії культури
про
усунення перешкод у користуванні орендованим майном
за позовом
Харківської державної академії культури
до
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
до
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
про
визнання недійсним договору оренди
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про зобов'язання регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Харківську державну академію культури усунути перешкоди у користуванні приміщеннями, які є предметом договору оренди № 763-Н від 19.05.2004 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2004 року порушено провадження у справі № 46/451-04.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2005 року справу № 46/451-04 об'єднано зі справою № 46/476-04, порушеною за позовом Харківської державної академії культури до Регіонального відділення фонду державного майна по Харківській області та до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1про визнання недійсним договору оренди № 763-Н від 19.05.2004 року в одну справу № 46/451-04.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2005 року в задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1до Регіонального відділення фонду державного майна по Харківській області відмовлено.
Позов Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1до Харківської державної академії культури задоволено.
Зобов'язано Харківську державну академію культури усунути перешкоди у користуванні приміщеннями, які є предметом укладеного з Регіональним відділенням фонду державного майна по Харківській області договору оренди № 763-Н від 19.05.2004 року та розташовані за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 5.
У задоволенні позову Харківської державної академії культури про визнання недійсним договору оренди № 763-Н від 19.05.2004 року, укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1та Регіональним відділенням фонду державного майна по Харківській області відмовлено.
За апеляційною скаргою Харківської державної академії культури судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 року залишене без змін.
Перший заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 року, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Прокурор посилається на те, що надання за договором оренди нежитлового приміщення суб'єкту господарської діяльності недержавної форми власності без погодження із балансоутримувачем цього приміщення Харківською державною академією культури, яка фінансується за кошти державного бюджету, та безпідставне звинувачення державного учбового закладу у невиконанні умов договору оренди, стороною якого він не є, порушує загальні правові засади чинного законодавства України та інтереси держави.
Скаржник вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають суттєве значення.
Так, прокурор зазначає, що судами не було досліджено той факт, що між позивачем та учбовим закладом відсутні будь -які договірні відносини. Договір оренди укладено між регіональним відділенням та суб'єктом підприємницької діяльності. Докази офіційного повідомлення Харківської державної академії культури, як балансоутримувача, про дату укладення договору оренди майна та набуття цим договором чинності у справі відсутні.
Крім того, заявник вважає, що при розгляді справи застосовані норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, оскільки приписи статей 527, 765, 766 Цивільного кодексу України, на які посилався суд при частковому задоволенні позову, передбачають права та обов'язки сторін, які знаходяться у договірних відносинах.
Заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна подання підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи предметом спору за первісним позовом є усунення перешкод у користуванні приміщенням, які є предметом договору від 19.05.2004 року №763-Н, укладеним між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області.
Задовольняючи позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив із доведеності факту перешкоджання доступу суб'єкта до орендованих приміщень з боку посадових осіб Харківської державної академії культури листом прокурора Жовтневого районі від 18.10.2004 року №2136с04 та порушенням статей 526, 765, 766 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позову Харківської державної академії культури про визнання недійсним договору оренди від 19.05.2004 року №762-Н суди виходили із того, що майно, яке є предметом договору оренди, належить до державної власності. Вказане майно передано суб'єкту в оренду за наявності згоди відповідного органу управління цим майном -Міністерства культури та мистецтв України.
Відмовляючи у задоволенні позову Харківської державної академії культури про визнання недійсним договору оренди від 19.05.2004 року №762-Н суди виходили із того, що майно, яке є предметом договору оренди, належить до державної власності. Вказане майно передано суб'єкту в оренду за наявності згоди відповідного органу управління цим майном -Міністерства культури та мистецтв України.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно приписам Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Так, господарські суди як першої так і апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що статті 765, 766 Цивільного кодексу України, на підставі приписів яких прийняті рішення, регулюють договірні правовідносини, в той час як Харківська державна академія культури не є стороною договору від 19.05.2004 року №763-Н.
Стаття 526 Цивільного кодексу України, на яку також послались суди передбачає загальні умови виконання зобов'язань, а таму необхідно було, насамперед, встановити які зобов'язання виникли між сторонами та застосувати відповідну норму права.
Крім того, статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав, які мають певні особливості. Наприклад, у разі застосування такого способу захисту як припинення дії, яка порушує право необхідно на підставі фактичних обставин встановити дію, яка порушує право та, виходячи з приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України зазначити в резулятивній частині рішення відповідні дії, які зобов'язана виконати сторона, що також судами не виконано.
Судами також не прийнято до уваги, що відповідно частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, при розгляді спорів про визнання правочинів недійсними за позовами заінтересованих осіб судам необхідно встановлювати підстави таких вимог, встановлені законом та права або інтерес, на захист яких подано позов.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 року у справі № 46/383-07 (46/451-04) господарського суду Харківської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Касаційне подання Першого заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Т. Гоголь