07 квітня 2009 р.
№ 5020-2/378
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ, в особі його Севастопольської філії, м. Севастополь (далі -ВАТ “Укртелеком”)
на рішення господарського суду міста Севастополя від 17.11.2008 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009
зі справи № 5020-2/378
за позовом ВАТ “Укртелеком”
до Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”, м. Київ, в особі його Севастопольської дирекції, м. Севастополь (далі -УДП “Укрпошта”)
про стягнення 3 312,29 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ВАТ “Укртелеком” -Гудзеватої Н.М.,
УДП “Укрпошта” -Риженко Т.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВАТ “Укртелеком” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з УДП “Укрпошта” 2 865, 81 грн. основного боргу, 141, 80 грн. пені, 3 % річних у сумі 2 865, 81 грн. та 266, 52 грн. інфляційних втрат, а всього 3 312, 29 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг електрозв'язку.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.11.2008 (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 (колегія суддів у складі: суддя Борисова Ю.В. -головуючий, судді Голик В.С., Гонтар В.І.), у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що відповідач повністю та вчасно оплачував послуги позивача за погодженими сторонами тарифами.
ВАТ “Укртелеком” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невірне застосування названими судовими інстанціями приписів Закону України “Про телекомунікації” та порушення норм процесуального права, яке, на думку скаржника, полягало в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для вирішення даного спору, та в невідповідності висновків господарських судів фактичним обставинам справи.
У відзиві на касаційну скаргу УДП “Укрпошта” заперечує проти доводів скарги і просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 06.10.2002 ВАТ “Укртелеком” в особі його Севастопольської філії та УДП “Укрпошта” в особі його Севастопольської дирекції уклали договір № 1730/14-44/02 (далі -Договір) про надання послуг електрозв'язку, зазначених у додатках до цього договору, зокрема, послуги радіомовлення, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей від 13.12.2002;
- відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Договору послуги ВАТ “Укртелеком” оплачуються за затвердженими чинним законодавством тарифами. Послуги телеграфного та телефонного зв'язку оплачуються споживачем за тарифами, встановленими для бюджетних організацій;
- за змістом підпункту 4.2 пункту 4 Договору споживач оплачує послуги електрозв'язку за погодженою сторонами системою оплати на підставі виставлених ВАТ “Укртелеком” рахунків;
- наказом ВАТ “Укртелеком” від 06.07.2006 № 312 затверджено Тарифи на послуги проводового радіомовлення для застосування їх філіями цього товариства;
- протягом періоду з 15.07.2006 по 31.12.2007 ВАТ “Укртелеком” виставляло відповідачеві рахунки відповідно до згаданих тарифів; при цьому позивач зазначає, що в розрахунках з відповідачем за послуги проводового радіомовлення він помилкового застосував тарифи, встановлені для бюджетних підприємств та організацій;
- ВАТ “Укртелеком” перерахував вартість наданих протягом зазначеного періоду послуг радіомовлення та надіслав відповідачеві рахунок від 29.02.2008 на перераховану суму.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для здійснення перерахунку вартості послуг позивача, стягнення з відповідача вказаної суми боргу з урахуванням 3 % річних, інфляційних втрат та стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, позивач звернувся з вимогою про стягнення 1, 91 грн. за послуги довідкової служби.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами частин першої-третьої статті 632 ЦК України:
ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін;
у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування;
зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом;
зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Частиною першою статтею 68 Закону України “Про телекомунікації” передбачено, що:
розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.
У частині першій статті 66 Закону України “Про телекомунікації” (далі -
Закон) зазначено, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.
Відповідно до частини другої цієї статті державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають: тарифи на загальнодоступні послуги; тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.
Право операторів телекомунікаційних послуг у визначених випадках самостійно (без державного регулювання) визначати тарифи передбачено й пунктом 11 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 згідно з яким: тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тарифів, які згідно із Законом підлягають державному регулюванню.
У пункті 410 цих Правил зазначено, що послуги проводового радіомовлення оплачуються за тарифами, встановленими у визначеному законодавством порядку.
Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 21.02.2006 № 202, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.03. 2006 за № 218/12092, затверджено граничні тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.
Зі змісту наведених норм вбачається, що тарифи на телекомунікаційні послуги операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, підлягають державному регулюванню шляхом встановлення граничних тарифів, але розрахунки між оператором телекомунікаційних послуг та споживачем (замовником) цих послуг здійснюються на умовах договору, тобто за домовленістю сторін. Зазначені договірні відносини регулюються актами цивільного законодавства в тому числі й загальними нормами ЦК України.
Тарифи на послуги проводового радіомовлення, затверджені наказом ВАТ “Укртелеком” від 06.07.2006 № 312, на обов'язковість виконання яких відповідачем посилається скаржник, не мають обов'язкового характеру для УДП “Укрпошта”.
Таким чином, сторони договору про надання телекомунікаційних послуг можуть встановити, що ціна послуг визначається згідно з затвердженими оператором телекомунікаційних послуг тарифами. Проте у разі відсутності в договорі такої умови замовник зобов'язаний оплачувати ці послуги у визначеному договором розмірі або відповідно до приписів ЦК України. При цьому у замовника послуг відсутній обов'язок дотримуватися тарифів виконавця.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання(стаття 549 ЦК України).
За приписом статті 625 ЦК України втрати від інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми сплачуються за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно з умовами Договору вартість послуг ВАТ “Укртелеком”, зокрема вартість послуг проводового радіомовлення, визначається за виставленими цим товариством рахунками. Тому господарські суди дійшли вірних висновків про те, що відповідач належним чином виконував грошове зобов'язання за Договором, а вимоги позивача про здійснення перерахунку вартості його послуг, стягнення перерахованої суми з урахуванням втрат від інфляції та 3 % річних, а також стягнення пені необґрунтовані.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують.
Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами правильно зазначено, що позивачем відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовані позовні вимоги про стягнення з відповідача 1, 91 грн. за послуги довідкової служби.
Отже, попередні судові інстанції з достатньої повнотою встановили обставини, що входять до предмет доказування в даному спорі, дали їм правильну юридичну оцінку та обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.
Таким чином, визначені законом підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.
Керуючись статтями 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Севастополя від 17.11.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 зі справи № 5020-2/378 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов