14 квітня 2009 р.
№ 10/4318
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
головуючого
Короткевича О.Є. (доповідач у справі)
суддів :
Заріцька А. О., Хандуріна М.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на ухвалу
господарського суду Черкаської області від 15.01.2009 року
у справі
№ 10/4318
за заявою
Фізичної особи -підпримця ОСОБА_2.
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтний завод"
про
Банкрутство
За участю представників:
Від заявника: ОСОБА_3 дов. в справі;
Від боржника: не з'явився
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.09.2007 року за заявою Фізичної особи -підпримця ОСОБА_2. було порушено провадження у справі №10/4318 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтний завод" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).
Постановою господарського суду Черкаської області від 13.09.2007 року визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтний завод" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Юдицького О. В. та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.01.2009 року розгляд клопотання ліквідатора Юдицького О. В. припинено, у задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 про припинення процедури ліквідації банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтний завод" та перехід до загальних судових процедур банкрута відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним судовим рішенням, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського господарського суду від 15.01.2009 року та постановити нове рішення, яким припинити процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтивний завод" та перейти до загальних судових процедур.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Кредитор гр. ОСОБА_1подав до суду клопотання про припинення судом процедури ліквідації банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтивний завод" та перехід до загальних процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом клопотання гр. ОСОБА_1було мотивоване порушення ліквідатором вимог ст. ст. 14-16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та необхідністю введення загальної процедури банкрутства стосовно боржника для необхідності захисту всіх можливих кредиторів підприємства -банкрута, однак суд спростував вказані в клопотання доводи гр. ОСОБА_1та зазначив, що всі можливі кредитори боржника були повідомлені належним чином тому турбота скаржника про захист прав всіх можливих кредиторів банкрута не є обґрунтованою.
Окрім того суд зазначив, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 52 Закону господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації і переходу до загальних судових процедур можливе лише за клопотанням ліквідатора.
Втім, згідно з ч. 6 ст. 52 Закону про банкрутство за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.
Вказана норма передбачає право суду здійснити перехід до загальної процедури банкрутства у разі виявлення майна боржника, оскільки у такому випадку застосування спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника не може мати місце.
За наявності майна суд переходить до загальних судових процедур у справі про банкрутство у зв'язку з необхідністю формування повноцінного пасиву боржника шляхом виявлення всіх кредиторів боржника через публікацію оголошення в офіційному друкованому органі, оскільки спрощена процедура банкрутства обмежує участь у справі інших кредиторів, крім тих, що були відомі ліквідатору (ч. 5 ст. 52 Закону).
Тому незалежно від клопотання ліквідатора перехід до загальних процедур банкрутства здійснюється судом з метою застосування до боржника, який не є відсутнім та провадить підприємницьку діяльність, загальних заходів процедури банкрутства, в т. ч. заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачених Законом.
Як вбачається з звіту ліквідатора (т. 1 а. с. 224-225) наданого до суду, ним виявлено відповідно до договорів купівлі-продажу станом на 01.09.2008 року відчужене майно банкрута на загальну суму 184921 грн. та встановлено, що на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтивний завод" перебуває автотранспортна техніка та техніка спеціального призначення.
Отже, господарський суд здійснює перехід до загальних судових процедур у разі виявлення майна відсутнього боржника, сума виручки від продажу якого більша від суми, необхідної для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.
Таким чином, при виявленні майна банкрута суд не здійснив перехід до загальних процедур банкрутства.
Колегія суддів зазначає, що у разі виявлення майна відсутнього боржника, реалізаційна вартість якого перевищує витрати на здійснення процедури банкрутства, до боржника не може застосовуватись спрощена процедура банкрутства.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 05.12.2006 року у справі № 9/33.
У спрощеній процедурі банкрутства відсутні органи конкурсного самоуправління. Зокрема, зазначена процедура не передбачає створення комітету кредиторів, який здійснює контроль за такими діями ліквідатора банкрута, як вчинення оцінки майна боржника, здійснення його продажу та задоволення вимог кредиторів.
У зв'язку з чим, загальна судова процедура забезпечує дотримання учасниками справи принципів процедури банкрутства, а відтак і проведення повноцінних заходів з реалізації майна боржника та пропорційного задоволення вимог кредиторів.
Разом з тим, частиною 1 статті 26 Закону передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури. Вказані об'єкти в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає за необхідне винесену господарським судом Черкаської області ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до господарського суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.01.2009 року у справі №10/4318 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.01.2009 року у справі №10/4318 скасувати.
3. Матеріали справи направити до господарського суду Черкаської області.
Головуючий О.Є. Короткевич
Судді А. О. Заріцька
М.І. Хандурін