29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"19" березня 2009 р.
Справа № 19/321
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго-Волинь" м. Луцьк Волинської області
до Приватного підприємця ОСОБА_1м. Славута
про стягнення 15233,35 грн.
Суддя Розізнана І.В.
Представники сторін:
Позивача :Тиможинський С.А. за довіреністю від 12.02.09р.
Відповідача : не з'явився
Суть спору:
Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 15233,35 грн. з яких: 12721,43 грн. основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 200,35 грн. пеня, 1211, 57 грн. штраф та 1100 грн. юридичні послуги, надані адвокатом.
В судовому засіданні 19.03.09р. представник позивача пояснив суду, що у суму позовних вимог помилково були включені витрати на юридичні послуги в розмірі 1100 грн., а тому остаточна сума позовних вимог складає 14133,35 грн., які просить стягнути з відповідача.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, що не перешкоджає вирішенню спору згідно ст.75 ГПК України. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 20.02.2009 року.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Між сторонами укладений договір поставки № 59-11/08 від 21.11.08р., згідно умов якого позивач зобов'язується передавати товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень, а відповідач приймати та проводити оплату за товар. Купівля -продаж кожної партії товару здійснюється на підставі видаткової накладної згідно замовлення відповідача. Ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, що є невід'ємною частиною договору ( п.п. 1.1, 1.2, 5.1 договору).
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за товар здійснюється відповідачем протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача.
Відповідно до п. 9.2. договору відповідач за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1. договору, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. За прострочення оплати понад 20 календарних днів, додатково на письмову вимогу позивача, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.
На виконання зобов'язань, визначених договором, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12115,66 грн. згідно накладної № 6020 від 21.11.08р. та довіреності серії ЯНИ № 956818 від 21.11.08р., виданої на ім'я ОСОБА_1.
Позивач надіслав відповідачу претензію від 09.01.2009 р. в якій поставив вимогу про негайну сплату суми боргу у розмірі 12115,66 грн. та 1211,57 грн. штрафу. Проте, вона була залишена без відповіді та задоволення.
Позивач, відповідно до п. 9.2 договору, за період з 05.12.08р. по 12.02.09р. нарахував 200,35 грн. пені, за прострочення оплати понад 20 календарних днів, позивач нарахував 1211,57 грн. штрафу. Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 605,77 грн. інфляційних нарахувань за грудень 2008 року та січень 2009 року.
В зв'язку з наявною заборгованістю, позивачем подано позов до суду.
Відповідачем не надано суду доказів проведення розрахунку з позивачем.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У зв'язку з не проведенням розрахунку відповідачем, правомірними є вимоги позивача про стягнення 12115, 66 грн. основного боргу.
Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування пені передбачено умовами договору, її розрахунок здійснено з врахуванням обмежень встановлених п.6 ст. 231 Господарського кодексу України та Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому вимоги в частині стягнення 200,35 грн. пені є правомірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а тому правомірними є вимоги позивача про стягнення 605,77 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2008 р. по січень 2009 р. У зв'язку з простроченням оплати понад 20 календарних днів, правомірним є нарахування 1211,57 грн. штрафу.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме відшкодувати сплачене державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1100 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору про надання правової допомоги № 01 від 05.01.09р., укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2(свідоцтво № 389), вартість послуг адвоката по веденню судової справи позивача становить 10% від суми позову за позитивне рішення, авансовий платіж послуг адвоката становить 1100 грн. Позивач 20.02.09р. сплатив адвокату Тиможинському С.А. 1100,00 грн. згідно видаткового касового ордера №1092.
Враховуючи неправомірні дії відповідача, що зумовили звернення позивача до суду, враховуючи понесені позивачем витрати задля захисту порушених прав, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито у розмірі 11 грн. необхідно повернути позивачу у зв'язку з сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерго-Волинь” м. Луцьк Волинської області до Приватного підприємця ОСОБА_1с. Славута про стягнення 14133,35 грн. задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1(код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерго-Волинь” м. Луцьк Волинської області (код 30006703) 12721,43 грн. боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 200,35 грн. пені, 1211,57 грн. штрафу, 1100 грн. витрат на послуги адвоката, 141,33 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України зайво сплачене державне мито у розмірі 11 грн. необхідно повернути позивачу, про що видати довідку.
Суддя І.В. Розізнана
Від друк. 3 прим.: 1. до справи; 2. позивачу 3. відповідачу