09 квітня 2009 р.
№ 13/010-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.,
суддів
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Селянсько-фермерського господарства "Біотоп"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2008 року
у справі
№ 13/010-08
господарського суду
Київської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
Селянсько-фермерське господарства "Біотоп"
про
стягнення 12 287,70 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: Сидорець М.Д. (дов. від 07.04.09),
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 у січні 2008 року звернувся з позовом до Селянсько-фермерського господарства "Біотоп" про стягнення боргу у розмірі 12 287,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно усної домовленості сторін, СФГ "Біотоп" зобов'язалось поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, зокрема, зерно пшениці, ячменю, соняшника та гречки. На виконання вказаної домовленості позивач провів обумовлений сторонами розрахунок, при цьому сільськогосподарська продукція була поставлена відповідачем не в повному обсязі, що є підставою для повернення СПД-фізичній особі ОСОБА_1 здійсненої ним передоплати.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.08, ухваленим суддею Наріжним С.Ю., позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 530, 1212 Цивільного кодексу України, на підставі яких суд дійшов висновку про підставність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів. Крім того, суд зазначив про недоведеність відповідачем належними засобами доказування факту поставки позивачу соняшника на суму 36348,70 грн.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Андрейцевої Г.М. -головуючого, Зеленіної Н.І., Чорногуза М.Г., постановою від 17.09.08 перевірене рішення місцевого господарського суду від 03.06.08 залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Селянсько-фермерське господарство "Біотоп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 03.06.08 і постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.09.08 скасувати, а заявлений СПД-фізичною особою ОСОБА_1 позов залишити без розгляду. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами обох інстанцій приписів статті 601, 612, 613, 615, 623, 625, 638-640 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник вказав про неповний розгляд судами всіх обставин справи, що мають важливе значення для правильного вирішення даного спору і тим самим призвело до винесення незаконних та необґрунтованих судових актів.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов усного договору, відповідач поставив позивачу сільськогосподарську продукцію, що підтверджується накладними № 24 від 26.08.06, згідно якої відпущено 38,870 кг пшениці на суму 25 265,50 грн; № 28 від 29.08.06, згідно якої відпущено 866 ц ячменю фуражного на суму 43 300,00 грн; № 28 від 27.10.06, згідно якої було відпущено 47 800 кг ячменю на суму 26290,00 грн; № 29 від 27.10.06, згідно якої було відпущено 7850 кг гречки на суму 7 850,00 грн; № 14 від 22.08.07, згідно якої було відпущено 3145 т ячменю на суму 37740,00 грн, а всього товару на загальну суму 140445,50 грн. Позивач, в свою чергу, згідно платіжних доручень № 220 від 29.08.06 на суму 43 300,00 грн, № 227 від 11.09.06 на суму 17 186,00 грн, № 257 від 11.10.06 на суму 4330,00 грн, № 261 від 17.10.06 на суму 5 000,00 грн, № 282 від 30.10.06 на суму 6667,15 грн, № 282 від 31.10.06 на суму 15 000 грн, № 159 від 22.08.07 на суму 50 000,00 грн, що містяться в матеріалах справи, перерахував на рахунок відповідача 141 483,15 грн. Згідно накладної № 042 від 16.09.06 позивачем було відпущено відповідачу дизельне паливо у кількості 3 000 л. на суму 11 250,00 грн. Таким чином, всього позивачем за отриманий товар було сплачено відповідачеві 152733,15 грн. Суди дійшли висновку, що станом на 06.12.07 у позивача утворилась передоплата, яка складала 12 287,70 грн. Судами попередніх інстанцій також установлено, що листом від 29.10.07 № 7 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно перерахованих коштів у розмірі 12 287,70 грн, проте остання залишилася без жодного реагування зі сторони відповідача. Отже, предметом заявленого позову є вимога суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Селянсько-фермерського господарства "Біотоп" про стягнення боргу у розмірі 12 287,70 грн за недопоставку сільськогосподарської продукції.
Задовольняючи позов, суди обох інстанцій виходили з того, що спірна сума набута відповідачем без належних правових підстав, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Суди зазначили, що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2120 від 15.04.08 підпис від імені ОСОБА_1 в графі "прийняв від" на зворотному боці накладної № 34 від 27.10.06 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, відтак суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем належними засобами доказування не доведено факту поставки позивачу соняшника згідно накладної № 34 від 15.04.08, як підстави перерахування Селянсько-фермерському господарству "Біотоп"спірної суми.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
Зважаючи те, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові кошти в розмірі 12 287,70 грн, отримані відповідачем від суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 в якості передоплати за поставку сільськогосподарської продукції, що не відбулася, суди обох інстанцій дійшли вірного висновку, що фактичне перерахування позивачем цієї суми відповідачеві і отримання її останнім відбулось без правових підстав, встановлених законом і договором.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи відповідача, що містяться в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Інші ж доводи скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, а тому судовою колегією до уваги не приймаються.
З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень та для задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, п.1 статті 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Селянсько-фермерського господарства "Біотоп" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2008 року у справі Господарського суду Київської області № 13/010-08 - без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець