08 квітня 2009 р.
№ 7/150-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
та касаційне подання
першого заступника Прокурора Житомирської області
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р.
у справі
№ 7/150-07
господарського суду
Вінницької області
за позовом
заступника Прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Міністерства аграрної політики України, 2) Корпорації "Українська універсальна агропромислова біржа"
до
Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів:
1) Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, 2) Калинівське хлібоприймальне підприємство
про
вилучення комбайнів "Джон Дір" М-9500 шасі НО 9500х666445, двигун RG 6076Н571033, шасі НО 9500х666614, двигун RG 6076Н574817 та стягнення в доход Державного бюджету України 1 468 019,35 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури:
Сахно Н.В., ст. прокурор відділу ГПУ, посв. № 99 від 20.05.2004 р.;
позивача-1:
Білопольська Н.А., дов. № 31-4/7 від 08.01.2009 р.;
позивача-2:
- не з'явились;
відповідача:
Люлькіс І.М., дов. № 192 від 16.05.2008 р.;
третьої особи-1:
Яровая Л.М., дов. № 6271/9/10-017 від 23.12.2008 р.;
третьої особи-2:
- не з'явились;
У квітні 2007 р. заступник Прокурора Дарницького району м. Києва звернувся в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (далі -Міністерство) та Корпорації "Українська універсальна агропромислова біржа" (далі -Корпорація) до господарського суду Вінницької області з позовною заявою, у якій просив вилучити у Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" (далі -Підприємство) сільськогосподарську техніку, а саме -комбайни Джон Дір" М-9500 шасі НО 9500х666445, двигун RG 6076Н571033, шасі НО 9500х666614, двигун RG 6076Н574817, передати її Корпорації та стягнути з Підприємства в доход Державного бюджету України 1 468 019,35 грн. При цьому заступник Прокурора Дарницького району м. Києва просив також поновити строк позовної давності.
Позовні вимоги заступник Прокурора Дарницького району м. Києва обґрунтовував тим, що Підприємство порушило зобов'язання за укладеним з Корпорацією договором про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір" на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку № 1 від 16.05.1996 р. (далі -Договір № 1), у зв'язку з чим має сплатити відповідну заборгованість та повернути сільськогосподарську техніку (комбайни Джон Дір), одержану за вказаним договором.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.07.2008 р. (суддя Білоус В.В.) у задоволенні позовних вимог заступника Прокурора Дарницького району м. Києва відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. (колегія суддів: Гулова А.Г., Пасічнік С.С., Щепанська Г.А.) рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2008 р. залишено без змін.
Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Цивільного кодексу Української РСР та Цивільного кодексу України і мотивовані тим, що:
- Підприємство не має грошових зобов'язань за Договором № 1 перед Державним бюджетом України;
- підстави для повернення Корпорації сільськогосподарської техніки (комбайнів Джон Дір), одержаної Підприємством за Договором № 1, відсутні.
Перший заступник Прокурора Житомирської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у якому просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. і рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2008 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Вінницької області. Викладені у касаційному поданні вимоги перший заступник Прокурора Житомирської області обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів дійшли до неправильних висновків, зокрема про те, що постанова Кабінету Міністрів України № 1708 від 16.11.2000 р. не породжувала між Корпорацією та Підприємством ніяких правовідносин, неповно з'ясували обставини справи, порушили ст. ст. 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України.
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі -Інспекція) також звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. і рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги заступника Прокурора Дарницького району м. Києва. Викладені у касаційній скарзі вимоги Інспекція обґрунтовує тим, що місцевий та апеляційний господарські суди при прийнятті судових актів, які оскаржуються, порушили ст. 129 Конституції України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та дійшли до неправильних висновків.
Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційне подання першого заступника Прокурора Житомирської області та касаційну скаргу Інспекції, у якому просить залишити їх без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. і рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2008 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що оскаржувані судові акти прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Інші особи, які беруть участь у справі, не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касацінйе подання першого заступника Прокурора Житомирської області та касаційну скаргу Інспекції до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання першого заступника Прокурора Житомирської області підлягає задоволенню, а касаційна скарга Інспекції -частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- 16.05.1996 р. між Корпорацією, Підприємством та Калинівським хлібоприймальним підприємством, правонаступником якого є Калинівське дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхлібопродукт" на підставі Порядку передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральних комбайнів "Джон Дір", проведення розрахунків за отриману ними техніку та поставку до державного резерву сільгосппродукції, затвердженого наказом Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 22.08.1997 р. № 14/185/56, було укладено Договір № 1, згідно з умовами якого Корпорація зобов'язувалась до 01.07.1996 р. поставити і передати Підприємству у повнокомплектному і якісному стані сільськогосподарську техніку (комбайн М-9500, кількість -2 шт., ціна за одиницю -163 183,40 грн., загальна сума -326 366,80 грн.; жатка для зернових ф 22, кількість -2 шт., ціна за одиницю -21 267,80 грн.., загальна сума -42 535,60 грн.; жатка для кукурудзи 893, кількість -2шт., ціна за одиницю -36 763,20 грн., загальна сума -73 526,40 грн.; приставка для збирання соняшнику, кількість -2 шт., ціна за одиницю - 16 869,60 грн., загальна сума -33 739,20 грн.; ремінний підбирач, кількість -2 шт., ціна -за одиницю 13 962,30 грн., загальна сума -27 924,60 грн.; запасні частини, сума -28 084,80 грн. (без процентних ставок -21 618,00 грн.)) на загальну суму 532 175,00 доларів США без податку на додану вартість, а Підприємство зобов'язувалось прийняти вказану техніку, взяти її на баланс та поставити Калинівському хлібоприймальному підприємству для розрахунків з Корпорацією за отриману техніку протягом 6-ти років 4 628 тонн продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу у строки не пізніше 1 жовтня щорічно, по роках: у 1996 р. -667 тонн., у т.ч. Корпорації -11 тонн., у 1997 р. -990 тонн., у т.ч. Корпорації -16 тонн., у 1998 р. -930 тонн, у т.ч. Корпорації -15 тонн., у 1999 р. -879 тонн, у т.ч. Корпорації -14 тонн, у 2000 р. -825 тонн, у т.ч. Корпорації -14 тонн, у 2001 р. -333 тонни, у т.ч. Корпорації -6 тонн, при цьому Калинівське хлібоприймальне підприємство брало на себе зобов'язання прийняти від Підприємства на протязі 6-ти років вказану кількість зерна пшениці, забезпечуючи його зберігання, окремий облік та передачу до державного резерву та Корпорації;
- у травні -червні 1996 р. Корпорація на виконання Договору № 1 передала Підприємству два комбайни "Джон Дір", дві жатки для зернових, дві жатки для кукурудзи, дві приставки для збирання соняшника, два ремінних підбирача, що підтверджується актами передачі-приймання № 15 від 27.05.1996 р., № 22 від 27.06.1996 р., № 18 від 29.05.1996 р., № 29 від 29.06.1996 р., № 1 від 16.05.1996 р., № 6 від 17.05.1996 р., витратними накладними №№ 34, 27, 23, 20, 10, 9, 1, 19.
Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що Корпорація передала Підприємству передбачену Договором № 1 сільськогосподарську техніку на загальну суму 381 292,00 доларів США, про що зазначено у накладній № 19 (т. 1, а. с. 40), тоді як вартість 4 628 тонн продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу, яку Підприємство мало поставити за Договором № 1 за отриману техніку, становить 532 220 доларів США.
Між тим, господарськими судами першої та другої інстанцій не було встановлено, скільки саме тонн продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу поставило Підприємство на виконання Договору № 1, якими саме документами підтверджується така поставка. Відповідно, не було встановлено наявності або відсутності з боку Підприємства недопоставки продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу за Договором № 1.
Крім того, місцевий та господарські суди не звернули уваги, і, відповідно, не надали оцінки тому факту, що кількість сільськогосподарської техніки, яку Підприємство повинно було отримати за Договором № 1, співпадає з кількістю техніки, фактично отриманою Підприємством за актами передачі-приймання № 15 від 27.05.1996 р., № 22 від 27.06.1996 р., № 18 від 29.05.1996 р., № 29 від 29.06.1996 р., № 1 від 16.05.1996 р., № 6 від 17.05.1996 р., витратними накладними №№ 34, 27, 23, 20, 10, 9, 1, 19, однак при цьому вартість цієї техніки, зазначена у Договорі № 1, не співпадає з вартістю, зазначеної у накладній № 19 (т. 1, а. с. 40).
Викладене свідчить, що господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували обставин, по-перше, щодо того, на яку ж фактично суму Підприємство одержало сільськогосподарську техніку за Договором № 1, і по-друге, щодо того, чи має Підприємство невиконані за Договором № 1 зобов'язання з розрахунку за одержану сільськогосподарську техніку.
Зазначені обставини, виходячи з мотивів позовних вимог заступника Прокурора Дарницького району м. Києва, мають суттєве значення для вирішення спору, оскільки позовні вимоги ґрунтуються саме на невиконанні Підприємством умов Договору № 1, а нез'ясування цих обставин свідчить про порушення Житомирським апеляційним господарським судом та господарським судом Вінницької області при розгляді справи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2008 р підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково, а касаційне подання першого заступника Прокурора Житомирської області -повністю.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2008 р. у справі № 7/150-07 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало