Постанова
Іменем України
23 березня 2009 року
Справа № 2-29/4928-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
прокурор - не з'явився - прокурор Київського району міста Сімферополя;
представник позивача - не з'явився - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Кримському регіоні" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ;
відповідач - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 26.01.01;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 03.11.2008 у справі № 2-29/4928-2007
за позовом прокурора Київського району міста Сімферополя (вул. Сергеєва-Ценського, 26, Сімферополь, 95000)
в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Комінтерна, 25, Київ 32, 01032)
в особі Відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Кримському регіоні" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Набережна, 69, Сімферополь, 95000)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ленінський р-н, 98213)
про стягнення 1700,00 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2008 (суддя Башилашвілі О.І.) у справі № 2-29/4928-2007 позов прокурора Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Кримському регіоні" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась з апеляційної скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи.
В судове засідання, призначене до слухання на 23.03.2009, прокурор та позивач не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про електроенергетику", Положення про державний енергетичний контроль за режимами користування електричною і тепловою енергією, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 1996 року № 929 (із змінами і доповненнями) 19-20 грудня 2005 року в порядку здійснення державного енергетичного контролю, державним інспектором по енергонагляду Бойко Наталією Миколаївною, була проведена планова комплексна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, в результаті якої 19 грудня 2005 року був складений акт обстеження № 45/134 та 20 грудня 2005 року складений припис № 45/61.
Так, згідно даним документам на суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 покладався обов'язок зробити певні дії протягом терміну одного місяця (до 20.01.2006).
24 січня 2006 року державним інспектором по енергонагляду, Бойко Н.Н. була проведена перевірка виконання покладених на фізичну особу ОСОБА_1 обов'язків, в результаті якої був складений акт № 45/01 по якому: "Невиконане Розпорядження Держенергонагляду від 20 грудня 2005 року № 45/61, чим порушена стаття 27 Закону Україні "Про електроенергетику".
На підставі акту перевірки № 45/01 від 24 січня 2006 року старшим державним інспектором по енергетичному нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії - начальником східного відділення Чернишовим В.Н. була винесена постанова № 20кр від 11.05.2006 про накладення на фізичну особу ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, оскільки вказана постанова про накладення штрафних санкцій у розмірі 1700грн. на думку судової колегії була прийнята безпідставно, виходячи з наступного.
Згідно пункту 10.7 "Інструкції по організації проведення обстеження електричних, тепловикористуючих установок, теплових мереж та оформлення їх результатів", затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2004 № 817 (далі Інструкція № 817) керівник структурного підрозділу, який видав напрямок на проведення перевірки, протягом 15 днів з дня отримання документів по перевірці приймає рішення по накладенню штрафних санкцій.
Відповідно до пунктів 10.8, 10.9 Інструкції № 817, рішення про накладення штрафних санкцій оформляється Постановою про накладення штрафних санкцій і відправляється суб'єктові господарювання один екземпляр не пізніше трьох робочих днів з дати її прийняття рекомендованим листом з описом вкладених документів і повідомленням про отримання. Копія поштової квитанції про відправлення постанови та повідомлення про її отримання суб'єктом господарювання разом з постановою залишаються в структурному підрозділі Енергонагляду.
Як встановлено судовою колегією, порушення було виявлено 24 січня 2006 року, а постанова № 20кр "Про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику" в сумі 1700грн. нібито було відправлено фізичній особі ОСОБА_1 Однак, вказану постанову ОСОБА_1 не отримувала.
Згідно статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, застосування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1700грн. є неправомірним.
Відповідно до пункту 10.9 Інструкції № 817 зареєстровану в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 71/10351, після оформлення Постанови відповідальна особа реєструє Акт перевірки (Протокол) та Постанову в Журналі обліку Актів перевірки, Протоколів та Постанов про накладення штрафів та надсилає один примірник Постанови керівнику суб'єкта господарювання не пізніше трьох робочих днів з дати її винесення рекомендованим листом (з описом вкладень) з повідомленням про отримання. Копія поштової квитанції про відправлення постанови та повідомлення про її отримання суб'єктом господарювання додаються до Постанови, яка залишається в структурному підрозділі Держенергонагляду.
Згідно пункту 9 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 №1312 (далі - Положення № 1312), пункту 10.9 Інструкції № 817, постанова про накладення штрафу у трьохденний термін після оформлення скеровується суб'єкту підприємницької діяльності для сплати.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського Кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, та згідно частини 6 статті 193 Господарського Кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язань у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Так, позивачем не були належним чином виконані передбачені Господарським кодексом України покладені на нього обов'язки в частині напряму відповідачеві постанови про накладення штрафу у 3-х денний термін.
Даний обов'язок є необхідною підставою виникнення господарського зобов'язання, передбаченого частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України.
Проте, державний інспектор по енергонагляду Бойко Н.Н., не повідомила суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про Постанову №20-кр про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику у розмірі 1700грн., хоча могла особисто отримати від відповідача розписку - підтвердження отримання даної Постанови.
Таким чином, підтверджується факт порушення позивачем частини 2, 6 статті 193, 219 Господарського кодексу України - неналежне виконання стороною зобов'язання.
Також, відповідно пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України - якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Отже, сума штрафу згідно постанови № 20кр від 11.05.2006 складає 1700грн., в той час, як відповідно до статті 27 Закону України "Про електроенергетику" мінімальний штраф не визначений згідно статті 2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, положення цього кодексу розповсюджуються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за здійснення яких передбачена законами, які не включені до Кодексу.
Відповідно до статей 33, 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення, при накладенні штрафних санкцій враховуються характер заподіяного правопорушення, персона порушника, ступінь його провини, матеріальне положення, обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяний майновий збиток, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При винесенні постанови № 20кр від 11.05.2006 не були враховані вимоги статті 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення - ступінь провини відповідача в спричиненні правопорушення, відсутність майнових втрат. Виявленими правопорушеннями нікому не були заподіяні матеріальні втрати. Сума штрафу - 1700грн. є неймовірно високою виходячи як з ступіні провини відповідача, так і з суми доходу, отриманого ОСОБА_1 від ведення підприємницької діяльності. При проведенні перевірки інспектором не враховувалися критерії суб'єкта господарювання з урахуванням значення трьох ступенів ризику - високого, середнього і незначного. Вимоги до об'єкту торгівлі (20кв.м.), ризик, що належить до незначного ступеня, пред'являлися такі ж, як і до підприємств з високим ступенем ризику.
Згідно Положенню про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністра України від 07.12.1996 № 929 пункт 14 Постанови посадової особи Держенергонагляду можуть бути оскаржені в Держенергонагляду і в судовому порядку.
Ненадання Постанови № 20кр у встановлений Законом термін і не сповіщення відповідача про накладення штрафних санкцій позбавило суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 можливості своєчасно оскаржити Постанову, що порушило її права - права споживача ( стаття 21 Закону України "Про захист прав споживачів").
Крім цього, судова колегія звертає увагу на той факт, що ухвалою від 2 березня 2009 року, апеляційна інстанція зобов'язувала державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Кримському регіоні" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надати судовій колегії докази відправки на адресу відповідача постанови № 20-кр про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику, докази отримання відповідачем Припису № 45/61 від 20.12.2005, однак вказаних доказів позивачем в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, судовій колегії надано не було.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України, однак рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2008 у справі № 2-29/4928-2007 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові прокурору Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відмовити.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
Ю.М. Гоголь