Постанова
Іменем України
10 березня 2009 року
Справа № 2-29/9237-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Антонової І.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
сторони не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 22 січня 2009 року у справі № 2-29/9237-2008
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Євпаторія,97401)
до спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант" (вул. Південна, 15а,Чорноморське,96400)
про стягнення 12694,67 грн.;
за зустрічним позовом спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант"
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про визнання недійсним договору підряду та стягнення 5000,00грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант" про стягнення заборгованості за договором №26/04 від 26.04.2007 в розмірі 8535,90грн. та штрафних санкцій за прострочення грошових зобов'язань по договору в сумі 5247,07грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує грошові зобов'язання по договору підряду в частині оплати вартості товару виробленого для нього.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2008 для сумісного розгляду з первісною позовною заявою прийнято зустрічний позов спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант".
За зустрічним позовом спільне Кримсько-Російське підприємство "Амарант" просило суд визнати недійсним договір підряду №26/04 від 26.04.2007, стягнути з відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 суму авансового внеску в розмірі 5000,00грн.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що на думку позивача договір підряду № 26/04 не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутній предмет договору, не визначено найменування (номенклатура, асортимент) і кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Позивач за зустрічним позовом, також посилається на те, що початком терміну виконання договору підряду вважається день отримання 70% передплати, але такої передплати не було зроблено взагалі. При цьому позивач за зустрічним позовом вказує на те, що 26.04.2007 він зробив авансовий платіж згідно договору № 26/04 від 26.04.2007 у сумі 5000,00грн., лише для того, щоб підтвердити свої наміри на укладення договору підряду, який би відповідав вимогам закону і намірам сторін. В обґрунтування вимоги про визнання договору підряду недійсним позивач за зустрічним позовом посилався на положення статті 207 Цивільного Кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 січня 2009 року у справі № 2-29/9237-2008 первісний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант" про стягнення 12694,67грн. задоволено частково.
Стягнуто із спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 8535,90грн. В іншій частині, в задоволені первісного позову - відмовлено.
В задоволені зустрічного позову - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, спільне Кримсько-Російське підприємство "Амарант" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач за первісним позовом (позивач - за зустрічним) просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини викладені в ньому не відповідають дійсним, фактичним обставинам справи, є хибними та помилковими, бо ґрунтуються виключно на припущеннях.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
26.04.2007 між спільним Кримсько-Російським підприємством "Амарант" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підрядник) було укладено договір підряду № 26/04 (а.с.7).
Відповідно до пункту 1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконувати роботи. Роботи виконуються з матеріалів підрядника. Вартість робіт визначається згідно додатку № 1- кошторису № 26/04.
З пункту 3 договору вбачається, що сторони домовилися, що договір набирає чинності з моменту підписання. Початком строку виконання вважається день, коли була отримана передплата 70%. Строк виконання складає 21 робочий день. Оплата робіт здійснюється у виді 70% передплати та 30% по закінченню монтажу. Замовник сплачує підряднику за виконання робіт 19337,00грн.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Стосовно задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, судова колегія звертає увагу на наступне.
Так, рішенням господарського суду встановлено, що позивач за первісним позовом частково виконав підрядні роботи, передбачені договором та за власні кошти виготовив і встановив торгове обладнання в магазині "Аліса" і в кафе "Сказка", що позивач за первісним позовом приступив до виконання робіт згідно умовам договору та виконав роботи на загальну суму 13535,90грн.
Однак, на думку судової колегії, таке твердження господарського суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивач (за первісним позовом) не надав суду доказів того, що роботи по зазначеному договору він хоча-б частково виконав, а тим паче встановив торгове обладнання відповідачу, відсутнє і матеріальне підтвердження того, що позивач за первісним позовом виконав роботи за договором на суму 13535,90грн. Крім того, не доведено також про яке саме торгове обладнання та у якій кількості йде мова.
Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" під час здійснення господарської операції повинні бути складені первинні документи, якими б підтверджувався факт виконання та передачі здійснених робіт за договором підряду № 26/04 від 26.04.2007. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні докази цьому. Роблячи такий помилковий висновок суд в своєму рішенні навіть не зазначив, якими саме аркушами справи це підтверджується, відсутнє посилання на конкретні докази.
Також, в рішенні господарського суду зазначається, що позивач за первісним позовом виконав роботи за договором підряду на загальну суму 13535,90грн, та враховуючи суму сплаченого спільним Кримсько-Російським підприємством "Амарант" авансу у розмірі 5000,00грн., заборгованість останнього на день розгляду справи складає 8535,90грн.
Вказане твердження суду на думку апеляційної інстанції також є помилковим, оскільки в пункті 3.4 договору підряду № 26/04 від 26.04.2007 зазначається, що оплата робіт проводиться у вигляді 70 % передплати та 30% по закінченню монтажу. В даному пункті договору не передбачений строк, коли саме повинна бути внесена передплата відповідачем.
Відповідно до частин 1, 3 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку коли строк виконання не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Однак, в пункті 3.4. спірного договору відсутній строк, коли повинна бути внесена передплата. В матеріалах даної справи відсутнє будь-яке матеріальне підтвердження тому, що позивач на адресу відповідача направляв письмові претензії з цього приводу або виставляв рахунки, грошові вимоги.
Отже твердження господарського суду про те, що сума в розмірі 8535,90грн. є сумою заборгованості не підтверджується дійсними матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виконав роботи хоча б на яку суму. Зокрема в матеріалах справи присутні лише фотографії (а.с.70) на яких зображені вивіски "КАФЕ" та "СКАЗКА".
З висловленого, судова колегія вважає, що позивачем у справі не доведено обґрунтованих доказів наявності заборгованості перед ним у відповідача як того вимагає стаття 33 Господарського процесуального кодексу України, отже, підстав для задоволення первісних позовних вимог, апеляційна інстанція не вбачає.
Стосовно зустрічних позовних вимог, судова колегія вважає їх такими, що також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судова колегія не приймає посилання спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант" на те, що початком терміну виконання договору підряду вважається день отримання 70% передплати та такої передплати не було зроблено взагалі. Також, судовою колегією відхиляється довід позивача за зустрічним позовом, що 26.04.2007 він зробив авансовий платіж згідно договору № 26/04 від 26.04.2007 у сумі 5000,00грн., лише для того, щоб підтвердити свої наміри на укладення договору підряду, який би відповідав вимогам закону і намірам сторін, у зв'язку з наступним.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, сторони склали та підписали договір підряду в якому визначили предмет договору, права та обов'язки сторін, строк дії договору, строк виконання робіт, порядок розрахунків за договором, відповідальність сторін.
У пункті 5.3 спірного договору підряду, сторони передбачили, що всі додатки до договору є його невід'ємною частиною.
Так, у додатку №1 до спірного договору (кошторис № 26/04), сторони визначили перелік робіт, які повинні виконуватися за договором та їх вартість.
При викладених обставинах, судова колегія вважає, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов спірного договору підряду та фактично приступили до його виконання, що підтверджується частковою сплатою спільного Кримсько-Республіканського підприємства "Амарант" авансу в сумі 5000,00грн. в день укладення договору та частковим виконанням позивачем за первісним позовом робіт по виготовленню вивісок та обладнання для кафе та магазину.
Крім того, доводи спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант" про те, що 5000,00грн. були сплачені з метою підтвердити намір на укладення договору підряду, спростовуються безпосередньо законом, а саме статтею 635 Цивільного кодексу України, якою передбачена можливість укладення попереднього договору, метою якого є встановлення та фіксування зобов'язань сторін протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір між сторонами не укладався, а спірний договір підряду не є попереднім договором з огляду на наявність у ньому усіх суттєвих умов для договорів даного виду, тому авансовий платіж здійснений спільним Кримсько-Російським підприємством "Амарант" в сумі 5000,00грн. не можна розцінювати, як платіж у підтвердження наміру укласти договір, оскільки цей платіж фактично проведений у виконання вже укладеного основного договору підряду.
Щодо недійсності, спірного договору підряду, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує вимогу про визнання спірного договору недійсним приписами статті 207 Господарського кодексу України, а саме тим, що господарське зобов'язання яке не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.
Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3 від 28.04.1978, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Враховуючи викладені обставини та наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає, що підстави для задоволення зустрічного позову також відсутні.
На підставі висловленого, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу спільного Кримсько-Російського підприємства "Амарант" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 січня 2009 року у справі № 2-29/9237-2008 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
В позові фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 - відмовити.
В зустрічному позові спільному Кримсько-Російському підприємству "Амарант" - відмовити.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді І.В. Антонова
Ю.М. Гоголь