21 липня 2015 року м. Київ К/800/8710/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 р.
у справі № 813/6954/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії «Міст ТБ»
до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії «Міст ТБ» (далі - позивач, ТОВ Телерадіокомпанії «Міст ТБ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. позов задоволено. Визнати протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 р. за №0000742210 та за №0000732210.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Сихівському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ Телерадіокомпанії «Міст ТБ», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 р. - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Телерадіокомпанії «Міст ТБ» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, про що відповідачем складено акт від 13.08.2013 року за №108/2210/25550345.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, у зв'язку з чим позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 339333 грн., та п.137.10 ст.137 ПК України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток на загальну суму 390233 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 року за №0000742210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 509000 грн., в тому числі, за основним платежем - 339333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169667 грн., та від 05.09.2013 року №0000732210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 390233 грн., в тому числі за основним платежем - 339333 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ Телерадіокомпанія «Міст ТБ» (замовник) та ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» (виконавець) 01.08.2011 року укладено договір про надання послуг №1/8/1, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Також між ТОВ Телерадіокомпанія «Міст ТБ» (замовник) та ТОВ «Лідерком» (генпідрядник) 01.09.2011 року укладено договір підряду №1-9/1, відповідно до якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до умов цього договору виконати ремонтні роботи у приміщеннях по вул. Високий Замок, 4.
Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт тощо. Оплату придбаного товару підтверджено виписки з банківського рахунку.
Крім того, на час здійснення господарських операцій ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» та ТОВ «Лідерком» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.
Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.
Відповідно до п.137.10 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів па банківський рахунок чи касу платника податку.
З акта перевірки вбачається , що фактично проведені ремонтні роботи в орендованих позивачем приміщеннях апаратно-студійного комплексу телебачення на суму 1605000 та надані послуги з організації зйомок програм на суму 91666 грн. 67 коп. підлягають включенню до складу доходів як безоплатно отримані, оскільки розрахунки за виконані роботи та надані послуги не проведені.
Разом з тим, як встановлено судами, виконані роботи та надані послуги не можуть вважатись безоплатно наданими, оскільки наявні акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, картки рахунку 631, виписки з банківського рахунку з яких вбачається, що вартість виконаних робіт та наданих послуг була визначена сторонами, була здійснена часткова проплата за них, а залишок кредиторської заборгованості був відображений у бухгалтерському обліку платника податків.
Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.
2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун