21 липня 2015 року м. Київ К/800/66282/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р.
у справі № 826/9545/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН»
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН» (далі - позивач, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 08.04.2014 р. № 0004842206. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ в Оболонському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р. - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ в Оболонському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН» з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України по контракту №РГК-2Т від 27.04.2010 року з фірмою ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація), за результатами якої складено акт від 27.03.14 р. №298/26-54-22-06/36698743.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвело до порушення термінів розрахунків по експортній операції згідно контракту №РГК-2Т від 27.04.2010 р.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 року №0004842206, за платежем: пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1263551,61 грн.; податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 року №0004852206 за платежем: штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 340,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2010 року між позивачем (постачальник) з однієї сторони та ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКС» (Російська Федерація) (покупець) з другої сторони було укладено контракт поставки №РГК-2Т (надалі - контракт), за умовами п. 1.1. якого позивач продає, а покупець придбаває на умовах FCA (Україна, Хмельницька область, м.Красилів, вул. Центральна, 16) згідно ІНКОТЕРМС 2000, газове обладнання, виготовлене продавцем товарним знаком «Termotechnik».
ТОВ «ТД АТОН» згідно експортного контракту №РГК-2Т від 27.04.2010 року відвантажило нерезиденту ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) товар (котли сталеві водогрійні для ценрального опалення) на загальну суму 94 177 734,00 рос.руб.
Валютні кошти за поставлений на експорт товар надійшли від нерезидента на загальну суму 66 990 384,00 рос.руб.
В акті перевірки зазначено про ненадходження валютних цінностей на територію України по контракту №РГК-2Т від 27.04.2010 року з нерезидентом ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) на суму 27 187 350,00 рос.руб.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24 грудня 2013 року ТОВ «ТД-АТОН» звернувся з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовними вимогами до ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКС» про стягнення заборгованості за поставлений, але неоплачений товар у розмірі 27 482 316,00 російських рублів.
У відповідь на звернення позивача 24 грудня 2013 року з позовом, позивач отримав письмову відповідь Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31 грудня 2013 р. за №10/14-7 із змісту якої вбачається отримання Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України позовних матеріалів позивача та про необхідність оплати позивачем суми арбітражного збору.
27 лютого 2014 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України винесено постанову про прийняття справи до провадження.
Проте із додатку «Розрахунок пені» до акта від 27.03.14 року №298/26-54-22-06/36698743 вбачається, що період прострочення визначено податковим органом з 12.12.2013 року по 26.02.2014 року, тобто по день прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України справи до провадження, в той час як позов до Міжнародного комерційного арбітражного суду подано позивачем 24.12.2013 року.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що подання позовної заяви ТОВ «ТД АТОН» від 24 грудня 2013 року до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України зупиняє нарахування пені, тому нарахування відповідачем ТОВ «ТД АТОН» пені після подання позивачем до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України позову про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом є протиправним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун