"08" липня 2015 р. м. Київ К/800/23019/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року
у справі № 808/4156/14
за позовом Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
до Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»
про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -
встановив:
Бердянська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області звернулась до суду з позовом до ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» про надання дозволу на продаж майна платника податків.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року позову Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області задоволено. Надано Бердянській ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» у розмірі 603907,59 грн. за рахунок майна ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання», що перебуває у податковій заставі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі, Бердянська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судами встановлено, що ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» перебуває на податковому обліку у Бердянський ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області з 04 липня 1994 року за №672. Підприємство зареєстровано в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 04 квітня 1995 року за №10991200000000783.
ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 250248,41 грн., з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 57561,18 грн., з податку на додану вартість у розмірі 296098 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не було прийнято всіх можливих заходів для вирішення питання погашення податкового боргу платника та виконання прийнятих рішень про стягнення наявного боргу з рахунків боржника.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У відповідності до приписів пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.3 вказаної статті, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Зі змісту наведених норм випливає, що умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з метою погашення податкового боргу, позивачем на підставі статті 59 Податкового кодексу України було надіслано ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» податкову вимогу від 03 жовтня 2013 року № 197-11, яка отримана уповноваженою особою підприємства 10 жовтня 2013 року.
В подальшому, Бердянською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято рішення від 11 лютого 2014 року № 2141/10/08-22-25 про опис майна у податкову заставу, на підставі якого було складено акт опису майна від 29 квітня 2014 року № 6.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі № 808/9510/13-а задоволено позов щодо стягнення коштів за податковим боргом та стягнуто з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 93163,43 грн., з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 78209,67 грн., з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 14389,48 грн. Зазначена постанова набрала законної сили 18 лютого 2014 року.
Згідно інкасових доручень (розпоряджень) № № 39, 30, 37, 25, 26, 27, 28, 14, 15, 16, 17 за лютий, березень 2014 року про стягнення з ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» податкового боргу на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі №808/9510/13-а вбачається, що інкасове доручення (розпорядження) № 39 виконано в межах залишку на рахунку в сумі 2,57грн., інкасове доручення (розпорядження) № 37 виконано в межах залишку на рахунку в сумі 943, 72грн., інкасові доручення (розпорядження) №№ 25,26,27,28 виконані в межах залишку на рахунку в сумі 1744грн. Інші інкасові доручення (розпорядження) повернуто банком без виконання у зв'язку із відсутністю у платника коштів на рахунках.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем дотримано черговості вжиття заходів з погашення податкового боргу, встановленої пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для надання дозволу на погашення суми податкового борги за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев