Справа: № 810/1603/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
23 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
за участю секретаря: Тур В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про оскарження рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
ТОВ "Ніко" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 28.01.2015 р. № 229/10/10-36-10-01-04, рішення ДФС України від 04.03.2015 р. № 4516/6/99-99-10-01-07-15 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2014 р. № Ю-35917-17; виключення з картки особового рахунку позивача суми збору з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.10.2014 р. по 30.11.2014 р. у розмірі 1429003,43 грн.; визнання суми боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 429 003,43 грн. безнадійним та списання його у порядку, передбаченому ПК України; зобов'язання Ірпінської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області провести перерахунок погашення зобов'язань зі збору з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.12.2014 р. по дату набрання рішенням законної сили, а за результатами перерахунку - внести відповідні зміни до картки особового рахунку позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 р. позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Недоліками позовної заяви суд першої інстанції визначив несплату судового збору за розгляд позовної заяви у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», та некоректність позовних вимог, зазначених в прохальній частині позовної заяви.
15.05.2015 р. на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви з уточненим позовом та платіжним дорученням № 3135 від 15.05.2015 р. на суму 414, 12 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 р. позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду - скасувати з наступних підстав.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції в позовних вимогах апелянта вбачає вимоги майнового та немайнового характеру одночасно.
Апелянт вважає ці позовні вимоги нерозривними, а тому відносить їх до вимог виключно майнового характеру.
Так, на думку суду першої інстанції, рішення ДФС України від 04.03.2015 р. № 4516/6/99-99-10-01-07-15 не визначає підприємству податкових зобов'язань, а тому вимога про його скасування носить немайновий характер.
Натомість, податкова вимога призводить до зміни майнового стану позивача, а тому вимога про її скасування носить характер майновий.
Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі прийшов до висновку, що сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 487, 20 грн. є недостатнім для розгляду позовних вимог, так як позивач мав сплатити 73, 08 грн. за розгляд позовних вимог немайнового характеру та, окремо, 487, 20 грн. - за розгляд позовних вимог майнового характеру.
В цій частині колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Натомість, сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).
Так з мотивувальної частини ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2015 р. вбачається вказівка суду першої інстанції на те, що позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 73, 08 грн., проте, розмір такої сплати не відповідає вимогам ст. 4 закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру.
З тексту вказаної ухвали жодним чином не вбачається висновок суду першої інстанції про притаманність заявленим позовним вимогам як майнового так і немайнового характеру одночасно.
Судом першої інстанції при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху не вказано, що ним приймається оплата коштів у розмірі 73, 08 грн. в якості судового збору за подання позову немайнового характеру.
Натомість, на думку колегії суддів, добровільна сплата позивачем судового збору на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху у розмірі 414, 12 грн. та незрозумілість з ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху позиції цього суду, що сплачені 73, 08 грн. є оплатою збору за розгляд позову немайнового характеру, а не оплатою частини збору за розгляд майнових вимог, оскаржуване судове рішення може мимоволі призвести до перешкод у доступі до правосуддя та знівелювати дійсний намір позивача оплатити судовий збір у тому розмірі, що передбачений законодавством, а не у меншому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з одночасним направленням до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі так як нечіткість позиції суду першої інстанції при залишенні позовної заяви без руху ускладнила для позивача доступ до правосуддя та позбавила колегію суддів встановити відсутність бажання у останнього оплачувати судовий збір у повному обсязі.
Одночасно, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції має врахувати позицію колегії суддів про необхідність доплати позивачем судового збору, а також можливість у суду першої інстанції залишити позовну заяву без руху з детальним описом в мотивувальній частині рішення суми, яку позивач має доплатити, та способу оплати у відповідності до ст. 108 КАС України.
В свою чергу, доводи апелянта про отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 11.05.2015 р. колегією суддів не приймаються в якості належних з огляду на те, що в матеріалах справи наявне зворотне повідомлення, з якого вбачається отримання копії ухвали від 17.04.2015 р. представником позивача 06.05.2015 р. (а. с. 13).
У відповідності до ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, в тому числі, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 108, 117, 118, 204, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про оскарження рішень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 р. скасувати.
Справу № 810/1603/15 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.