Головуючий у 1 інстанції - Секірська А.Г.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
22 липня 2015 року справа №812/181/15
приміщення суду за адресою: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: судді - доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Шишова О.О., розглянувши у письмовому порядку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання неправомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
28 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання неправомірною бездіяльності ТУ ДСА України в Луганській області щодо не донарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.10.2014 року у розмірі 30% посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,3 як державному службовцю 5 категорії; зобов'язання ТУ ДСА України в Луганській області здійснити донарахування та виплату заробітної плати та надбавки за вислугу років відповідно до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг з 26.10.2014 року по 27.03.2015 року включно у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, а з 28.03.2015 року і в подальшому, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у новій редакції відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII. (а.с.2-4)
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. (а.с.66-69)
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходів з того, що в діях ТУ ДСА в Луганській області відсутня протиправність відмови у здійсненні перерахунку та виплати заробітної плати позивача, з урахуванням доплати за ранг, беручи за основу розмір посадового окладу, встановлений абз. 2 ч.1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» і абз. 2 ч.1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Позивач з постановою суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку з внесенням змін до законодавства, з 26.10.2014 року заробітна плата працівників апаратів судів повинна розраховуватися виходячи із розміру посадового окладу, встановленого абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Аналогічне положення закріплено у ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в новій редакції, відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Проте, на порушення вказаних норм відповідач нараховує позивачу заробітну плату виходячи з посадового окладу у розмірі 1218,00 грн. Крім того, судом не вірно вказаний період з яким зверталася позивач із заявою про перерахунок заробітної плати. (а.с.80-81)
Позивачем на адресу суду було надіслано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явилися, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином.
За нормами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працює в Сватівському районному суді Луганської області на посаді помічника судді та є державним службовцем 9 рангу 5 категорії, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.11-13)
Згідно розрахунковим відомостям заробітної плати, наданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області, за жовтень 2014 року - квітень 2015 року позивачу була нарахована заробітна плата виходячи з розміру посадового окладу в 1218 грн. (а.с.40-46)
У зв'язку з незгодою позивача із розміром посадового окладу, з якого була розрахована заробітна плата, 25.02.2015 року позивач звернулась до ТУ ДСА в Луганській області та до Державної судової адміністрації України із заявою щодо перерахування та подальшої виплати заробітної плати, встановленої в розмірі 30% посадового окладу судді місцевого суду.
Листом № 806/15 від 11.03.2015 року ТУ ДСА в Луганській області роз'яснило позивачу, що Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-УІІ внесено зміни до ч. 1 ст.144 Закону шляхом її доповнення абз. 2 щодо встановлення розмірів посадових окладів працівників апаратів судів. При цьому, згідно з п.2 ч.13 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» Кабінет Міністрів України (надалі - КМУ) у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, мав внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідальність із цим законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому ніж передбачений Законом. Однак, п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що норми і положення ч.1 ст.144 Закону застосовуються в порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Таким чином, до внесення КМУ відповідних змін, застосовуються розміри посадових окладів, передбачені додатками 45-47 постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». (а.с. 5-6).
Відповідь Державної судової адміністрації України № П-305/15 від 26.03.2015 року містить посилання на аналогічні положення чинного законодавства. (а.с.8-9)
Колегія суддів, вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Приписами ч.2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Статтею 13 Закону України «Про оплату праці» визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати
Згідно до вимог ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у 2014 році у розмірі 1218,00 грн. на місяць.
Водночас, 26.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яким внесено зміни до ст.144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме визначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Зазначені зміни набрали чинності з 26.10.2014 року, оскільки Закон № 1697- VII опубліковано в газеті «Голос України» № 206 (5959) від 25.10.2014 року, а перехідними положеннями (п. 1 Розділу XII Закону), встановлено, що вищевказана норма набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
При цьому, згідно підпункту 2 п. 13 Розділу XIIІ Закону України «Про прокуратуру», Кабінету Міністрів України доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
У розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація є головним розпорядником бюджетних коштів, а ТУ ДСА в Луганській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Тобто, відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, а саме без збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.
Більш за те, відповідно до положень ст. ст. 142, 143 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України.
А тому, ТУ ДСА в Луганській області може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці.
Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями ст. 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України.
Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що норми і положення ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
З 28.03.2015 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Більш за те, згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» набрав чинності 28.03.2015 року.
Радою суддів України 15.03.2015 року прийнято рішення № 15, яким доручено Державній судовій адміністрації звернутися до Кабінету Міністрів України щодо необхідності упорядкування умов оплати праці працівників апаратів судів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами), зокрема, шляхом приведення положень названої постанови до норм Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Тобто, діючим законодавством закріплене право працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад у розмірі 30 відсотків від посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Але законодавчого механізму реалізації даного права не врегульовано, оскільки не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Статтею 95 Конституції України передбачено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення, зокрема, вказаної статті Конституції України, в Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості (п. 1 резолютивної частини).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в діях ТУ ДСА в Луганській області відсутня неправомірна бездіяльність щодо не здійснення перерахунку та виплати заробітної плати позивачу із надбавкою за вислугу років, відповідно до посадового окладу з урахуванням доплат за ранг за період з 26.10.2014 року по 27.03.2015 року за абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, та з 28 березня 2015 року за абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у новій редакції, відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок та сплату за вказаний період, оскільки вони похідні від вимог про визнання неправомірними дій відповідача, в задоволенні яких судом першої інстанції було правомірно відмовлено.
Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату заробітної плати з надбавкою за вислугу років, оскільки позивачем не надано доказів щодо вказаних порушень з боку відповідача у майбутньому, а у відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України підлягають захисту тільки порушені права, свободи та інтереси осіб, які звернулися до суду за захистом.
Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідачем було доведено правомірність своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати з надбавкою за вислугу років.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини по справі та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду - відсутні.
Керуючись статтями 24, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі № 812/181/15 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання неправомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.В. Геращенко
Судді Т.Г. Арабей
О.О. Шишов