Справа: № 754/6648/15-а Головуючий у 1-й інстанції:Лісовська О.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
16 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного посвідчення.
У зв'язку з перебуванням у зоні відчуження більше п'яти днів, позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою, в якій просив призначити йому пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку.
Однак, відповідач відмовив в призначенні пільгової пенсії із зменшенням пенсійного віку, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними доказами фат перебування протягом тридцяти днів в зоні відчуження, що є підставою для призначення пільгової пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вже було зазначено, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою, в якій просив призначити йому пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 10 років як особі яка працювала у 1986 році у зоні відчуження не менше 5 календарних днів.
Однак пенсійний фонд відмовив йому у призначенні пільгової пенсії на пільгових умовах, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні первинні документи, які враховуються при призначенні пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, мотивуючи свою позицію наступним.
Так, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів пенсійний вік знижується на 10 років;
- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів пенсійний вік знижується на 8 років;
- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки - не менше 14 календарних днів у 1986 році пенсійний вік знижується на 5 років.
Для призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема подається: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом першої інстанції встановлено, що з 11.05.1986 року по 13.05.1986 року позивач (сержант) у складі оперативної групи МО СРСР в м. Чорнобиль приймав участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується Довідкою № 2835 від 06.01.1993 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 .
Згідно наданої довідки від 01.07.1999 року, виданої Галузевим архівом Міністерства оборони України, позивач був направлений у відрядження в м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 11.05.1986 року по 13.05.1986 року.
Як вбачається з вищевказаних документів, позивач працював в зоні відчуження з 11.05.1986 року по 13.05.1986 року включно.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на зменшення пенсійного віку, оскільки позивач перебував у зоні відчуження з 11.05.1986 року по 13.05.1986 року, а отже судом першої інстанції позовні вимоги задоволено правомірно.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а судом першої інстанції повно встановлені обставини у справі, яким дана належна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.