Головуючий у 1 інстанції - Здоровиця О.В.
Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.
21 липня 2015 року справа №227/1634/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року у справі №227/1634/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом , в якому просив визнати дії відповідача незаконними в частині відмови включення в пільговий стаж періоду його навчання в Білозерському професійному технічному училищі № 95 з 01.09.1982 по 05.12.1985 року та зобов'язати відповідача включити вказаний період навчання до пільгового стажу для призначення пенсії.
Постановою Добропільського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року у справі №227/1634/15-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області задоволено в повному обсязі.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_2 для призначення пенсії за ст..14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» періоду його навчання в професійно-технічному училищі № 95 м. Білозерська з 01.09.1982 року по 04.12.1985 року включно.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 для призначення йому пенсії за ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» період його навчання в професійно-технічному училищі № 95 м. Білозерська з 01.09.1982 року по 04.12.1985 року включно.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Добропільського міського суду від 19 червня 2015 року у справі №227/1634/15-а,та прийняти нову якою відмовити в задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.
01.04.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням начальника УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області №1092 від 08.04.2015 року відмовлено у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах через відсутність достатнього пільгового стажу, оскільки відповідачем до пільгового стажу не зараховано період навчання у Білозерському професійно-технічному училищі № 95 на електрослюсаря підземного з 01.09.1982 по 04.12.1985 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 навчався у Білозерському професійно-технічному училищі №95 на електрослюсаря підземного з 01.09.1982 року. 03.01.1986 року ОСОБА_2 був відрахований з Білозерського професійно-технічного училища №95 у зв'язку з судимістю. З 16.01.1992 року позивач був відновлений до навчання, як такий, що повернувся з місць позбавлення волі. 17.02.1992 року закінчив навчання та здобув кваліфікацію електрослюсаря підземного - 4 розряду. До роботи за спеціальністю ОСОБА_2 приступив 24.02.1992 року.
Згідно з п.п.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цьогоЗакону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до ст..14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним
Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Як вбачається з матеріалів справи, копії трудової книжки позивача та довідки ТДВ «Білозерська» № 42 від 01.04.2015 року підтверджується, що ОСОБА_2 з 21.01.1992 року по 14.02.1992 року та з 24.02.1992 року по теперішній час працював повний робочий день на даному підприємстві і виконував гірничі роботи за професією електрослюсаря підземного на дільницях з видобутку вугілля та ВТБ, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1.1а.
З копії трудової книжки також вбачається, що до працевлаштування на вищевказане підприємство ОСОБА_2 навчався в СПТУ № 95 м. Білозерське і отримав диплом НОМЕР_1
Копія диплому НОМЕР_1, який видано на ім'я ОСОБА_2 свідчить про те, що останній 01 вересня 1982 року вступив до професійно-технічного училища № 95 м.Білозерська і 17 лютого 1992 року закінчив повний курс названого училища з одержанням середньої освіти за професією електрослюсар підземний.
Згідно довідки Білозерського професійного гірничого ліцею № 185 від 02.04.2015 року ОСОБА_2 дійсно навчався у міському професійно-технічному училищі № 95 м.Білозерське Донецької області на денному відділенні з 01.09.1982 року за професією «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок». Вказана довідка свідчить також про те, що період навчання ОСОБА_2 переривався і останній відраховувався у зв'язку з судимістю.
Виписка з вироку народного суду Добропільського району Донецької області від 02.07.1986 року свідчить про те, що ОСОБА_2 був засуджений до 6 років позбавлення волі і строк покарання відбував з 05.12.1985 року.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, після звільнення з місць позбавлення волі, він поновив своє навчання у ПТУ № 95 м. Білозерське і закінчив дане училище, отримавши диплом, що підтверджується довідкою Білозерського професійного гірничого ліцею № 185 від 02.04.2015 року та дипломом
Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що періодом навчання ОСОБА_2 в ПТУ № 95 м. Білозерське є період з 01.09.1982 року по 04.12.1985 року та з 16.01.1992 року по 17.02.1992 року.
Відповідно до ст.38 ЗУ «Про професійно-технічну освіту» , час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З копії трудової книжки ОСОБА_2 та довідки ТДВ «Білозерська» № 42 від 01.04.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 після закінчення навчання в ПТУ № 95 м. Білозерське приступив до роботи за набутою професією з 21.01.1992 року, тобто в тримісячний термін з дня закінчення навчання, що відповідає вимогам ст.. 38 ЗУ «Про професійно-технічну освіту».
Посилання відповідача на те, що момент відрахування ОСОБА_2 з ПТУ № 95 м. Білозерське у зв'язку з судимістю є моментом закінчення навчання, і що саме з цього моменту повинна обчислюватися перерва між днем закінчення навчання та зарахуванням на роботу за набутою спеціальністю є помилковим.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду, що дії відповідача щодо не включення до стажу роботи за спеціальністю ОСОБА_2 періоду його навчання в ПТУ № 95 м. Білозерське з 01.09.1982 року по 04.12.1985 року включно є незаконними, виходячи з наступного.
Ст.38 ЗУ «Про професійно-технічну освіту» передбачає право зарахування часу навчання у професійно-технічному навчальному закладі до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем саме закінчення (а не припинення) навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Випускнику професійно-технічного навчального закладу, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, відповідно до ст..15 ЗУ «Про професійно-технічну освіту» присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Статтею 16 ЗУ «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що випускнику професійно-технічного навчального закладу, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд першої інстанції вірно зазначив, що поняття «закінчення навчання» в статті 38 ЗУ «Про професійно-технічну освіту» слід розуміти так, що учень, слухач при закінченні навчання отримує диплом, а враховуючи те, що 04.12.1985 року позивач був відрахований з навчання у зв'язку з засудженням, застосовувати ст..38 ЗУ «Про професійно-технічну освіту» в даному випадку є неправильним.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року у справі №227/1634/15-а - залишити без задовлення.
Постанову Добропільського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року у справі №227/1634/15-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Л. В. Ястребова
Судді: Д. В. Ляшенко
І.Д. Компанієць