"27" жовтня 2010 р.
справа № 2а-8536/08/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Панченко О.М. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал»Дніпропетровської обласної ради, м. Жовті Води, Дніпропетровська область
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 р.
у справі № 2а-8536/08/0470 (категорія статобліку - 6.11)
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал»Дніпропетровської обласної ради, м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -
Встановила:
У вересні 2008 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ (далі -ДОВ ФСЗІ) подало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов про стягнення з комунального підприємства «Жовтоводський водоканал»Дніпропетровської обласної ради, м. Жовті Води, Дніпропетровська область (далі -КП «Жовтоводський водоканал»ДОР) на користь позивача адміністративно-господарських санкцій у сумі 66464,20 грн., пені в сумі 3536, 47 грн., всього 70000, 67 грн.
Постановою окружного адміністративного суду Дніпропетровської області від 16.09.2009 року у справі № 2а-8536/08/0470 позов було задоволено повністю.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем у «Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 р.»самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворені в 2007 р. робочі місця для інвалідів -66464,20 грн. Позивачем нарахована пеня на прострочену санкцію - 3536, 47 грн.
Доказів стосовно того, що відповідач вжив усіх необхідних заходів щодо уникнення правопорушення, суду не надано.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.
У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 31.01.2007р. № 70, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Також, відповідно до п.10 Положення про робоче місце інвалідів і порядку працевлаштування інвалідів, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів їх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому місцеві органами соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації
Наведеною ст.18 Закону на підприємства, які використовують працю інвалідів, лише покладено обов'язок створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством України.
Обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено немісцеві органи соціального захисту населення (п.11 Положення), а державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Враховуючи вищезазначене, у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у ст.18 Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, у тому числі інформації Жовтоводського міського центру зайнятості, усі направлені до відповідача інваліди були працевлаштовані. Натомість відповідач не відмовляв інвалідам у прийомі на роботу. Позивачем не було надано жодного доказу, щодо не працевлаштування, а також не створення спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі на підприємстві відповідача, направлених на підприємство відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Заслухавши представника відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
КП «Жовтоводський водоканал»ДОР є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
КП «Жовтоводський водоканал»ДОР було подано до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік , копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2007 році склала 433 особи. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 17 осіб. Фактично, на підприємстві відповідача у 2007 році були працевлаштовані інваліди у кількості 12 осіб.
Як свідчить звіт за формою 10-ПІ розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві у 2007 році складав 13292,84 грн. Отже сума адміністративно-господарських санкцій, нарахованих згідно ст. 20 названого Закону, повинна складати 66464,20 грн.
Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість пред'явлення до стягнення адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем.
Ст. 18 Закону №875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином працевлаштування інвалідів пов'язано не тільки із обов'язками органів держави, а також зумовлено виконанням норм ст. 18 Закону №875-ХІІ суб'єктами господарювання.
Як свідчать матеріали справи, єдиним доказом відповідача щодо вчинення всіх дій, передбачених ст. 18 названого Закону, є звіти за формою 3-ПН, подані до Жовтоводського міського центру зайнятості. Однак у названих звітах відповідачем не зазначено наявність вакансій, на яких підприємство може працевлаштовувати інвалідів. Тобто, передбачених Законом заходів щодо працевлаштування інвалідів підприємство не здійснювало.
Отже, ні центр зайнятості, ні інші органи, на які законом покладено обов'язок працевлаштування інвалідів, не могли сприяти відповідачу у працевлаштуванні інвалідів, оскільки не мали протягом 2007 року інформації щодо наявності у останнього потреб у зазначеній категорії громадян.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вчинено правопорушення, а саме не здійснено працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено. За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 66464, 20 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в чому числі за рішенням суду.
Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 3536,47 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Норми п. 3.7 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223 «Про затвердження порядку нарахування пені та її сплати»не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки норми зазначеного пункту суперечать ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ та нормам п.п. 3.6, 3.9 названого порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково. Судом першої інстанції прийнято рішення про задоволення позову у повному обсязі, що не відповідає чинному законодавству.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 р. -скасувати, позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 66464 грн. 20 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства,
колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал»Дніпропетровської обласної ради, м. Жовті Води, Дніпропетровська область задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2009 р. -скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал»Дніпропетровської обласної ради, 52208, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. 8 березня, 40а (код ЕДРПОУ 32182594 р/р 26002301120888, банк Промінвестбанк, МФО 305363) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 49029, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 11 (код ЗКПО 25005978 р/р 31216230700018, банк утримувач УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) адміністративно -господарські санкції за нестворені робочі місця у сумі 66464 грн. 20 коп. (шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят чотири гривень двадцять копійок).
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Постанова оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 02.11.2010 року.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: Проценко О.А.