Справа № 822/1611/15
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
16 липня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Рудницької Інни Валеріївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управаління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування рішення,
В квітні 2015 року позивач - ОСОБА_4 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування вимоги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування рішення від 30.09.2014 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та зобов'язати відповідача визнати факт сплати позивачем єдиного податку в лютому 2014 в сумі 245,00 грн. та факт виконання позивачем своїх податкових зобов'язань в лютому 2014 своєчасно та в повному обсязі.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27.05.2015 вказаний позов задовольнив частково, а саме визнав протиправним та скасував рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.09.2014 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зокрема зауважив, що незважаючи на причину, з якої кошти не були перераховані, платник не звільняється від обов'язку сплати податку, а також те, що оскільки кошти не були зараховані отримувачу, відповідачем правомірно прийняте оскаржуване рішення та анульоване свідоцтво платника єдиного податку.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, в свою чергу, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, та просив злишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрована у Державній податковій інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
19.02.2014 з метою сплати єдиного податку позивач здійснила перерахування коштів в сумі 254,00 грн. на рахунок ДПІ у м. Хмельницькому у Хмельницькому відділенні "Брокбізнесбанк", підтвердженням чого є квитанція від 19.02.2014 №р031п2_752.
Після цього позивачу стало відомо, що сплачені нею кошти не були перераховані банком на рахунок отримувача та стало відомо про наявність боргу по сплаті єдиного податку. На що позивач пред'явила документи, які підтверджують проведення оплати по єдиному податку у встановлені законодавством строки.
У січні 2015 позивач заповнила податкову декларацію платника єдиного податку та дізналася, що за невчасну сплату єдиного податку їй нарахована пеня та штрафні санкції.
03.03.2015 позивач здійснила додаткову оплату єдиного податку в сумі 245,00 грн. та подала клопотання ДПІ у м. Хмельницькому про зарахування цього платежу як платежу за лютий 2014 та скасування нарахованих штрафних санкцій.
Однак працівником податкового органу було повідомлено про те, що штрафні санкції не скасовані, а з 30.09.2014 ДПІ у м. Хмельницькому прийняте рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та виключення її з реєстру платників єдиного податку.
Вважаючи вказані дії протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України" та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.8.1 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Згідно п. 24.3 ст. 24 цього Закону передбачає, що при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Тобто, з моменту видачі банком розрахункового документу платнику щодо перерахування ним коштів, платником податків фактично виконано свій обов'язок, а тому зобов'язання такого платника податків повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) , а тим більше покладання на нього відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету обов'язкових платежів є безпідставним та порушує вимоги чинного законодавства.
Статтями 1066-1068 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Згідно ст 38 Податкового кодексу визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно ч.129.6 ст.129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Тобто, законом передбачено відповідальність банку у разі невиконання ним своїх обов'язків, що спричинило порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, а тому відсутні підстави вважати що позивачем не виконано свої зобов'язань у випадку не виконання банком своїх обов'язків.
Враховуючи зазначене, позивач сплативши вказану суму на рахунок відповідача фактично виконав своє податкове зобов'язання, а подальше не перечислення коштів на відповідні рахунки відповідача з вини банку не може бути підставою для вимоги повторно сплатити вказану суму боргу, або застосування будь-яких санкцій.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач виконав свій податковий обов'язок, сплативши готівкою суми визначеного позивачем податкового зобов'язання з єдиного податку, а тому відповідач безпідставно виніс щодо нього оскаржуване рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні решти позовних вимог, оскільки КАС України чітко визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому суд не може зобов'язати державний орган визнати будь-який факт, оскільки це не передбачено законодавством.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г.
Сушко О.О.