22 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1906/15
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Турецької І.О.
при секретарі - Паламарчук Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б., Виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Плахута Д.В., головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кравець О.В., державного нотаріусу другої Одеської державної нотаріальної контори головного управління юстиції в Одеській області Маслова М.В., Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, 3-тя особа: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк", Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання незаконною бездіяльність,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б., Виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Плахута Д.В., головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кравець О.В., державного нотаріусу другої Одеської державної нотаріальної контори головного управління юстиції в Одеській області Маслова М.В., Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, 3-тя особа: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк", Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про:
- визнання незаконною бездіяльність начальника другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б., щодо неналежного та неповного розгляду заяв ОСОБА_3 від 09 лютого 2015 року, від 27 лютого 2015 року та від 03 березня 2015 року;
- скасування постанови про накладення арешту на все визначене та невизначене майно ОСОБА_9 б/н від 15.08.2007 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5627989), АН 318051 від 19.09.2007 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5703026), В-3/61 від 05.06.2009 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 8961957), 23410107 від 10.05.2011року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11200145), В-17/1728/29354364 від 10.10.2011року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11742423); №В-17/399 від 16.04.2012 року, №В-17/426 від 15.04.2013 року, №ВП №46562177 від 18.02.2015 року (номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8965028);
- зобов'язання головного державного виконавця Кравець О.В. Відділу ПВР закінчити виконавче провадження ВП № 46562177 відносно ОСОБА_9 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язання головного державного виконавця Кравець О.В. Відділу ПВР внести відомості до відповідного реєстру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 46562177, виданий 18.02.2015 року Відділом ПВР щодо ОСОБА_9 (номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8965028);
- зобов'язання начальника Відділу ДВС Шуляченко М.Б. забезпечити організацію внесення відомостей до відповідного реєстру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо скасування постанов про накладення арешту на все визначене та невизначене майно ОСОБА_9 б/н від 15.08.2007 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5627989), АН 318051 від 19.09.2007 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5703026), В-3/61 від 05.06.2009 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 8961957), 23410107 від 10.05.2011року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11200145), В-17/1728/29354364 від 10.10.2011року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11742423);
- зобов'язання начальника Відділу ПВР Плахута Д.В. забезпечити організацію внесення відомостей до відповідного реєстру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 46562177, виданий 18.02.2015 року відділом ПВР щодо ОСОБА_9 (номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8965028);
- зобов'язання Реєстраційну службу зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо скасування постанов про накладення арешту на все визначене та невизначене майно ОСОБА_9 б/н від 15.08.2007 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5627989), АН 318051 від 19.09.2007 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5703026),В-3/61 від 05.06.2009 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 8961957), 23410107 від 10.05.2011 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11200145), В-17/1728/29354364 від 10.10.2011року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11742423); постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 46562177, виданий 18.02.2015 року ПВР щодо ОСОБА_8 (номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8965028);
- скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної 11.02.2015 року державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Маслової М.В. щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;
- зобов'язання державного нотаріуса Другої Одеської державної нотаріальної контори Маслову М.В. вчинити нотаріальну дію та видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, ринкова вартість якої, згідно з висновком звіту фізичної особи-підприємця суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_11 становить 189 911 (сто вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот одинадцять) гривень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_9.
Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
03.12.2013 року ОСОБА_3 подав у другу Одеську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, зазначивши, що інших спадкоємців немає. (спадкова справа №326/2013).
22.10.2014 року до нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_12 - чоловіка померлої, про прийняття спадщини, який у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення для прийняття спадщини звернувся до суду з заявою щодо поновлення цього строку.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 28.01.2015 року по справі №522/24916/14-ц позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про поновлення строку для прийняття спадщини - залишено без розгляду.
07.02.2015 року позивач подав у другу Одеську державну нотаріальну контору заяву про видачу йому свідоцтва на спадщину на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Постановою державного нотаріуса другої Одеської державної нотаріальної контори Маслової М.В. від 11.02.2015 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 до вирішення справи судом. Згідно постанови нотаріус обґрунтував своє рішення тим, що під час проведення перевірки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на імя ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, було виявлено заборони та арешти.
У спадковій справі №326/2013 також наявні вимога (претензія) про обов'язок спадкодавця кредитора спадкодавця ПАТ «Універсал Банк» від 13.11.2013 року, заява кредитора ОСОБА_8 від 08.01.2014 року, заява кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 31.10.2014 року.
09.02.2015 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до Відділу ДВС, в якій просив повідомити його як спадкоємця після смерті ОСОБА_9 про всі наявні виконавчі провадження, прийняти рішення по ним, у тому числі про накладені арешти та прийняті рішення у зв'язку з закінченням виконавчих проваджень, направити йому всі постанови про відкриття, закінчення, зупинення виконавчих проваджень, також заявник просив винести постанови та направити на його адресу про скасування постанов про накладення арештів на майно ОСОБА_9 б/н від 15.08.2007 року, АН 318051 від 19.09.2007 року, В-3/61 від 05.06.2009 року, 23410107 від 10.05.2011 року, В-17/1728/29354364 від 10.10.2011року.
27.02.2015 року ОСОБА_3 подав до Відділу ДВС заяву, в якій просив надати йому відповідь з копіями документів відповідно до його заяви від 09.02.2015 року у строк до 03.03.2015 року, повідомити його про причини порушення строку надання відповіді, а також можливість ознайомлення з усіма виконавчими провадженнями відносно ОСОБА_9
Відділом ДВС від 03.03.2015 року №5040 надано відповідь в якій повідомлено, про накладені арешти на майно ОСОБА_9 по постановам б/н від 15.08.2007 року, АН 318051 від 19.09.2007 року, В-3/61 від 05.06.2009 року, 23410107 від 10.05.2011 року, В-17/1728/29354364 від 10.10.2011року по виконавчим провадженням по виконанню рішень на користь ВАТ «МТБ», ЗАТ «ОТП Банк», ПАТ «УПБ», на користь держави щодо стягнення штрафів. Також заявника повідомлено що зазначені виконавчі провадження завершені, матеріали виконавчих проваджень знищені, відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_9 не має.
03.03.2015 року позивач подав до Відділу ДВС заяву, в якій просив повідомити його про розгляд заяв від 09.02.2015 року та від 27.02.2015 року, надати йому відповідь, а також у строк до 03.05.2015 року повідомити про причини порушення строку, передбаченого ст.20 Закону України «Про звернення громадян», при розгляді його заяв від 09.02.2015 року та від 27.02.2015 року, провести службове розслідування відносно службових осіб відділу ДВС.
26.03.2015 року Відділом ДВС на лист ОСОБА_3 від 03.03.2015 року направлені наявні у Відділі ДВС копії документів з матеріалів виконавчих проваджень.
Крім того, позивач 27.03.2015 року звернувся до Відділу ПВР з заявою про закінчення у порядку п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого провадження ВП № 46562177, відкритого 18.02.2015 року головним державним виконавцем Кравець О.В., прийняти постанову про зняття арешту на майно ОСОБА_9 внести відповідні відомості до Державного реєстру щодо зняття арешту, надати йому копії постанов.
Також, на запит позивача від 09.02.2015 року Одеською філією ДП «ІЦ» МЮУ надано відповідь 03.03.2015 року № ОД-868/01-14/15 та додано копії заяв про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна.
Згідно отриманих відомостей на майно ОСОБА_9 накладені арешти:
- постановою б/н від 15.08.2007 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5627989);
- постановою АН 318051 від 19.09.2007 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5703026);
- постановою В-3/61 від 05.06.2009 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 8961957);
- постановою 23410107 від 10.05.2011 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11200145);
- постановою В-17/1728/29354364 від 10.10.2011року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11742423);
- постановою №В-17/399 від 16.04.2012 року по виконавчому провадженню щодо стягнення на користь стягувача ПАТ «УПБ» 2575329,90грн.;
- постановою №В-17/426 від 15.04.2013 року по виконавчому провадженню щодо стягнення на користь стягувача ПАТ «Універсал Банк» 250825,44грн.;
- постановою ВП № 46562177 від 18.02.2015 року (номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8965028) року по виконавчому провадженню щодо стягнення на користь стягувача ТОВ «Факторинг Україна» 5247681,30грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не відповідає дійсності та спростовується встановленими у ході розгляду справи в суді першої інстанції твердження апелянта стосовно незаконної бездіяльності начальника відділу ДВС Шуляченко М.Б., щодо неналежного та неповного розгляду заяв від 09 лютого 2015 року, від 27 лютого 2015 року та від 03 березня 2015 року, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права.
Так, правовідносини щодо розгляду звернень громадян регулюються Законом України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 року.
Строки розгляду звернень громадян встановлені статтею 20 Закону №393/96-ВР, згідно якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до ст.ст.15,19 Закону України №393/96-ВР обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно розглядати заяви, скарги громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до законодавства та повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв, покладений на органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд таких заяв у межах їх компетенції.
Ретельно з'ясувавши фактичні обставини справи, суд першої інстанції вірно встановив, що не було спростовано і у ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивачу на його заяви надавалася відповіді з копіями документів, у відповідності із Законом України №393/96-ВР.
При цьому, обґрунтовано суд першої інстанції визнав не доведеною позицію позивача, стосовного надання йому «відповідь з наданням копій документів у відповідності до кожного пункту по пунктно», оскільки вірно врахував ту обставину, що надання відділом ДВС заявнику загальної відповіді про наявну інформацію про арешти та виконавчі провадження відносно ОСОБА_9 не свідчать про бездіяльність щодо розгляду заяв позивача, й відповідно цілком вмотивованого дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності начальника Відділу ДВС щодо неналежного та неповного розгляду заяв від 09 лютого 2015 року, від 27 лютого 2015 року та від 03 березня 2015 року.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх повноту, щодо позовних вимог та доводів апелянта стосовно зняття арешту визначених позивачем в позові шляхом скасування постанов про накладення арешту; зобов'язання начальника відділу ДВС та в.о. начальника відділу ПВР організувати роботу про внесення відомостей про постанови про скасування арештів до Державного реєстру заборон; зобов'язання головного державного виконавця Кравець О.В. внести відомості до відповідного реєстру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування постанови про арешт майна боржника серія та номер: ВП № 46562177 від 18.02.2015 року; зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо скасування постанов про накладення арешту на все визначене та невизначене майно ОСОБА_9, то колегія суддів вважає, що доводи апеляційна не узгоджуються з нормами діючого законодавства, й відповідно висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині зроблений з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до Закону України від 24.03.1998 року "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів міністерства юстиції і здійснює виконання рішень.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів (ст.1 вищевказаного Закону. ).
Статтею 11 Закон України "Про державну виконавчу службу" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.
Згідно з ч.1,2 ст.50 Закон України "Про державну виконавчу службу" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Частиною 3 ст.50 Закону визначено, що за заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Крім того, відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У свою чергу, приймаючи до уваги положення наведених норм, суд першої інстанції вірно з'ясував, що за життя боржниця ОСОБА_9 не оскаржувала вищезазначені постанови державних виконавців щодо накладення арешту на її майно, про закінчення виконавчих проваджень, не зверталась до ДВС щодо скасовування вжитих державними виконавцями заходів примусового виконання рішень у зв'язку з закінченням виконавчих проваджень, також не зверталась за отриманням цих рішень відповідно до ч.3 ст.50 Закону для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Окрім того, вірно зауважено судом першої інстанції й про не можливість надання оцінки оскаржуваним постановам, з вирішенням питання щодо їх скасування, без дослідження їх змісту, оскільки виконавчі провадження та винесені у межах них постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_9 знищені у зв'язку зі спливом строків їх збереження.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних обставин справи.
Поряд з тим, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що після смерті ОСОБА_9 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, правовідносини, які були наявні між нею як боржницею та її стягувачами у виконавчих провадженнях набули статусу правовідносин, які регламентовані спадковим правом (книга шоста ЦК України).
В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців передбачено ст. 1281 ЦК України.
Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора визначений ст.1282 ЦК України.
Статтею 67 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Порядок видачі свідоцтва на спадщину нотаріусом регламентований пунктом 4 ("Видача свідоцтва про право на спадщину за законом") глави 10 ("Видача свідоцтва про право на спадщину за законом) Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту №296/5 від 22.02.2012 року (далі Порядок №296/5).
Відповідно до пп.4.11 п.4 Порядку для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.
Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (пп.4.12 п.4 Порядку №296/5).
Відповідно до пп.4.15 п.4 Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Підпунктом 4.16 п.4 Порядку визначено, що у разі наявності заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з пп.4.17 п.4 Порядку якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
З аналізу вказаних норм слідує, що перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину є лише арешт, якій накладений судовими чи слідчими органами. Видача свідоцтва про право на спадщину при цьому затримується до зняття арешту.
Відтак, вірно зазначено судом першої інстанції про те, що наявність інших арештів на майно спадкодавця не є перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину, але є підставою для здійснення нотаріусом інших дій поряд з видачею свідоцтва, а саме письмового повідомлення кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину та акцентовано увагу на тому, що інші спірні питання, які виникають між спадкоємцем та кредиторами, у тому числі щодо строків пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємця, меж задоволення цих вимог, повинні вирішуватися у порядку цивільно-процесуального судочинства.
Що стосується посилань апелянта в обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання головного державного виконавця Кравець О.В. Відділу ПВР закінчити виконавче провадження ВП № 46562177 відносно ОСОБА_9 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", то на думку колегії суддів судом першої інстанції надано належну правову оцінку вказаним обставинам та вірно зазначено про недоведеність зазначених вимог в розумінні п.3 ч. 1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів зазначає, що закінчення виконавчого провадження допускається з підстав визначених ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема п.3 ч. 1 , передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті боржника - сторони виконавчого провадження, якщо виконання обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Водночас, ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.
Отже, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать, що правонаступником у виконавчому провадженні є позивач, а тому підстав для закінчення провадження в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Разом з тим, оцінюється критично колегією суддів заперечення викладені в апеляційній скарзі на безпідставність ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 у поновленні строку, з посиланням апелянта на те, що ним не заявлялося жодного клопотання про поновлення процесуальних строків, оскільки не відповідає дійсності та свідчить про зворотне, зокрема в позовній заяві позивачем ставиться питання про поновлення строків.
З урахуванням викладеного на думку колегії суддів вмотивованого дійшов висновку суд першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В.Лук'янчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О.Турецька