Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
02 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-3813/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої -судді Нагібіної Г.П.
при участі секретаря -Дигас В.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну ОСОБА_3 до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними,
ОСОБА_4:
ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії ДВС у Кіровському району м. Кіровограда по примусовому проведенню виконавчих дій по стягненню боргу по сплаті недоїмки із страхових внесків за вимогою № 90 від 05.11.2010 р. в сумі 857,46 грн.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 03 грудня 2010 року УПФ України в м. Кіровограді звернувся з заявою до держаної виконавчої служби Кіровського району міського управління юстиції про відкриття виконавчого впровадження за вимогою № 90-у від 05.11.2010 р. про стягнення 857,46 грн. В березні 2011 р. позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВИ № 23232515 від 13.12.2010 р. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 р. в задоволенні
адміністративного позову відмовлено, яку позивачем оскаржено до апеляційної інстанції. З липня 2011 р. з пенсії позивача почали утримувати кошти. Позивач вважає, що дії ДВС у Кіровському району м. Кіровограда по примусовому проведенню виконавчих дій по стягненню боргу по сплату недоїмки із страхових внесків за вимогою про сплату боргу № 90 від 05.11.2010 р. є незаконними.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив суду задовольнити її в повному обсязі. Позивач зазначав, що відповідач неправомірно здійснював дії по примусовому стягненню недоїмки, оскільки вимога управління ПФУ не є виконавчим документом.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача зазначав, що позивачем була оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження. За результатами розгляду справи позивачу було відмовлено в задоволенні позову, а відтак державний виконавець діяв в межах повноважень наданих йому законом щодо примусового виконання вимоги ПФУ.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 02.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 07.11.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -
Позивач зареєстрований як фізична особи -підприємець, який займається підприємницькою діяльністю.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року202/98-ВР, органами державної виконавчої служби є: районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Частиною 3 статті 181 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Враховуючи зазначене Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ, в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, дії якого оскаржені.
Постановою відповідача ВП №23232515 від 13.12.2010р. відкрито виконавче провадження по виконанню вимоги про сплату боргу УПФУ у м. Кіровограді №90 від 05.11.2010р., яку позивач оскаржив до суду. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р. в задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Предметом розгляду в адміністративній справі № 1170/2а-1305/1170 є визнання неправомірними дії відповідача по відкриттю виконавчого провадження та проведенню виконавчих дій по стягненню боргу по сплаті недоїмки із страхових внесків за вимогою про сплату боргу №90 від 05.11.2010р. в сумі 857,46 грн. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №23232515 від 13.12.2010р. Тобто, аналіз правомірності дій відповідача стосовно винесення постанови та самої постанови про відкриття виконавчого провадження наданий судом по адміністративній справі № 1170/2а-1305/11 в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р., яка станом на день розгляду даної справи в суді не набрала законної сили.
Позивач вважав, що оскільки постанова суду не набрала законної сили, а тому жодних дій по примусовому виконанню вимоги ПФУ по сплаті недоїмки відповідач не мав права проводити.
З таким висновком позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як зазначено в частині 3 статті 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, а тому сам факт оскарження постанови відповідача про виконавче провадження не зупиняє її дію, а відтак не забороняє державному виконавцю вчиняти необхідні дії пов'язані з виконанням вимоги УПФУ про сплату боргу.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, вимогу управління ПФУ про сплату боргу від 05.11.2010 р. № 90 позивач не оскаржував, тобто фактично погодився з правомірність винесеної вимоги.
Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року N 606-XIV визначені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, а статтею 38 даного закону визначені випадки, коли державний виконавець має право зупинити виконавче провадження. Дані статті містить вичерпний перелік обставин за яких може бути зупинено виконавче провадження, а тому оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження не зупиняє самого виконавчого провадження.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що дії відповідача по примусовому виконанню вимоги УПФУ про сплату недоїмки до 06.08.2011 р. є правомірними, оскільки жодних законодавчо-визначених підстав для не проведення виконавчих дій у відповідача не було, а тому в цій частині адміністративного позову необхідно відмовити.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»від 7 липня 2011 року N 3609-VI частину п'ятнадцяту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 49 - 51, ст. 376) доповнено абзацами другим і третім такого змісту:
"Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню".
Відповідно до інформації системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга.Закон»вищазазначений закон набрав законної сили з 06.08.2011 р. (а.с.44). Тобто, саме з 06.08.2011 р. законодавець заборонив проводити примусове стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування. А відтак, саме з дати «06.08.2011 р.»відповідач не мав права здійснювати заходи щодо примусового виконання по стягненню недоїмки за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо примусового виконання вимоги УПФУ після 06.08.2011 р. є незаконними, а тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Судом встановлено порушення відповідачем норм частини 3 статті 2 КАС України, а відтак відповідача після 06.08.2011 р. щодо примусового виконання вимоги УПФУ від 05.11.2011 р. № 90 є протиправними, а тому адміністративний позов в цій частині належить задовольнити.
У відповідності до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 69457.243.1 від 07 вересня 2011 р. (а.с.2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградської міського управління юстиції про визнання неправомірними дій задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградської міського управління юстиції з 06 серпня 2011р. по примусовому стягненню за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із страхових внесків.
Присудити ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 04.11.2011 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_5