про закриття провадження у адміністративній справі
20 липня 2015 рокум. Ужгород№ 807/2912/14
Закарпатського окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Микуляк П.П.,
при секретарі судового засідання Лумей В.Г.,
за участю представників:
прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА та Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представники сторін та третіх осіб в судове засідання - не з'явилися,
розглянувши адміністративну справу за позовною заявою Прокурора Рахівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, треті особи - Державна інспекція сільського господарства, Видричанська сільська рада Рахівського району про скасування розпорядження, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 20 липня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22 липня 2015 року.
Прокурор Рахівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, треті особи - Державна інспекція сільського господарства, Видричанська сільська рада Рахівського району про скасування розпорядження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року було відкрито провадження по даній адміністративній справі (а.с.1, т.1, суддя Рейті С.І.).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року позовну заяву Прокурора Рахівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, треті особи - Державна інспекція сільського господарства, Видричанська сільська рада Рахівського району про скасування розпорядження - залишено без розгляду, у зв'язку з пропущенням встановленого строку звернення до суду (а.с.211, т.1, суддя Рейті С.І.).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області - задоволено, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року № 807/2912/14 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду мотивуючи це тим, що суд першої інстанції не врахував всі обставини та допустив помилку у застосуванні норм процесуального права та зробив передчасний висновок про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.264, т.1).
Згідно розпорядження керівника апарату Закарпатського окружного адміністративного суду №88 від 06.05.2015 року адміністративну справу №807/2912/14 було передано на розгляд головуючому судді Микуляк П.П.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації від 10.05.2006 року № 180 "Про вилучення земельної ділянки", вилучено земельну ділянку загальною площею 0,2 га, яка знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" та переведено до земель запасу Видричанської сільської ради за межами населеного пункту. Приймаючи вказане розпорядження голова Рахівської РДА вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а тому, вилучення земельної ділянки належить до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.
В судовому засіданні прокурор та представник Закарпатської ОДА позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити та скасувати розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 10.05.2006 року № 180 "Про вилучення земельної ділянки".
Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області подала заперечення проти позову та просить відмовити у задоволенні такого посилаючись на те, що прокуратурою пропущено термін позовної давності звернення до суду із позовною заявою та просить розглянути справу за відсутності представника на підставі наявних письмових доказів.
Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області подала до суду заяву, згідно якої позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи провести за відсутності представника на підставі наявних письмових доказів.
Видричанська сільська рада Рахівського району в судове засідання не з'явилася, явку свого представника не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.
Ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України - визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що прокурор Рахівського району звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 10.05.2006 року № 180 "Про вилучення земельної ділянки", оскільки вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а тому є землями державної форми власності та згідно вимог чинного законодавства питання щодо їх вилучення за межами населених пунктів належить до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.
Відповідно до чинного законодавства ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у статті 6 частині першій Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З метою правильного застосування судом норм матеріального права та керуючись статтею 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом", а також беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у даній процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 частина 1 пункт 7 КАС України).
При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок грунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації у сфері земельних відносин здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватно - правовий характер, тобто, є спором про право цивільне та такі справи у розглядаються в порядку цивільного або господарського судочинства (в залежності від суб'єктного складу учасників).
Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Таким чином, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення у сфері земельних відносин (тобто, ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання такого рішення має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Виходячи з вищенаведеного суд приходить до переконання, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Правова позиція щодо непідсудності вказаної категорії до адміністративної юрисдикції висловлена Верховним Судом України у постановах: від 11.11.2014 року та від 02.12.2014 року, яка, у відповідності до ст. 244 - 2 КАС України, є обов'язковою до застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, та з огляду на викладене спір про можливі порушені прав і інтересів осіб підлягають розгляду в порядку цивільного процесуального судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 157 КАС України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі - не допускається.
Керуючись ч. 3 ст. 17, ч.1 ст. 157, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження у справі № 807/2912/14 за позовом Прокурора Рахівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, треті особи - Державна інспекція сільського господарства, Видричанська сільська рада Рахівського району про скасування розпорядження - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення, а у випадку застосування положень ст. 160 КАС України - п'яти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
СуддяОСОБА_3