ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.07.2015Справа №910/13067/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт»
доКомунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва
простягнення 8074,57 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Степаненко О.А. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва про стягнення 8074,57 грн. заборгованості, з якої: 4757,90 грн. - основна заборгованість, 3150,47 грн. - інфляційні втрати та 166,20 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів №ДС-51 від 28.11.2013 не виконав зобов'язання з оплати робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість, що зумовило нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13067/15, розгляд справи призначено на 22.06.2015.
03.06.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.
19.06.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому також зазначив, що не має у наявності первинних документів, оскільки відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва здійснено заходи щодо вилучення у КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва Договору №ДС-51 від 28.11.2013 та актів приймання виконаних будівельних робіт відповідно до договору. Таким чином, КП «Дирекція» заперечує проти стягнення заявленої позивачем суми заборгованості. Крім того, зазначає, що вагомим фактом є те, що позивач не звернувся до відповідача з претензією для досудового врегулювання спору.
В судовому засіданні 22.06.2015 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015, за клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено до 20.07.2015.
Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 20.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.11.2013 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт» (далі - позивач, підрядник) укладено Договір на виконання відновлюваних робіт з ремонту ліфтів №ДС-51 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати відновлювальні роботи з ремонту ліфтів, а замовник - прийняти і оплатити вартість робіт у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, та у відповідності із затвердженою договірною ціною та локальним кошторисом, які являються додатком до даного Договору, та його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору).
За умовами п.п. 1.2., 1.3. Договору адресний перелік ліфтового обладнання, що підлягає відновлювальним роботам визначається в Додатку №1 до даного Договору, а перелік робіт, що підлягають виконанню по конкретному ліфту або групі ліфтів, визначається відповідними кошторисами, що є невід'ємною частиною даного договору та погоджується сторонами.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за даним Договором складається із вартості робіт по кожному окремому об'єкту згідно кошторисної документації та становить 4757,90 грн. з ПДВ.
Згідно з п.п. 2.2, 2.7 Договору, оплата робіт здійснюється за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в). Термін перевірки замовником наданої форми актів - три робочих дні. Розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін Актів виконаних робіт.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині оплати - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим Договором (п. 9.1. Договору).
На виконання умов договору, підрядник виконав узгоджені роботи на загальну суму 4757,90 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року, які підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Про належне виконання підрядником своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником умов договору щодо виконання будівельних робіт.
Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату виконаних робіт в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за ним, утворилась заборгованість в сумі 4757,90 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.7 Договору сторони визначили, що розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін Актів виконаних робіт.
При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем визначених умовами договору робіт та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем належними доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 4757,90 грн.
Оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 166,20 грн. за період з 17.03.2014 по 15.05.2015 та інфляційні втрати в сумі 3150,47 грн. за період з 17.03.2014 по 15.05.2015.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а посилання відповідача на ту обставину, що позивач не звернувся до відповідача з претензією для досудового врегулювання спору є безпідставними з огляду на наступне.
Так, частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Офіційне тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України викладено в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002, відповідно до якого кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відтак, обмеження позивача в праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення до замовника з претензією, фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, а також суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України.
Крім того, доводи відповідача щодо того, що він не має у наявності первинних документів, а тому заперечує проти позову, також не заслуговують на увагу, оскільки при зверненні до суду з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт», у відповідності до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, надіслало Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва копію позовної заяви та доданих до неї документів (в тому числі первинних) листом з описом вкладення. До того ж, відповідач не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи №910/13067/15.
При цьому, в судовому засіданні 20.07.2015, у відповідності до вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, позивачем були надані на огляд суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 36657100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17, літ. «Ш»; ідентифікаційний код 33308688) 4757 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 90 коп. основного боргу, 166 (сто шістдесят шість) грн. 20 коп. три відсотки річних, 3150 (три тисячі сто п'ятдесят) грн. 47 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Повне рішення складено: 22.07.15
Суддя О.А. Грєхова