22 липня 2015 року Справа № 920/1174/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Полякова Б.М.,
суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі),
розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та арбітражного керуючого Солдаткіна Ігоря В'ячеславовича
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року
у справі Господарського суду№ 920/1174/14 Сумської області
за заявою до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості"
пробанкрутство,
В судовому засіданні взяли участь представники:
Представник арбітражного керуючого Солдаткіна І.В.- Удовенко Р.П.,
ПАТ "Креді Агріколь Банк"- Змієвський О.А.,
ТОВ "СК-Центр Нерухомості"- Котенко О.І.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05 березня 2015 року (суддя Костенко Л.А.) у справі № 920/1174/14 з поміж іншого визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "Креді Агріколь Банк" до боржника ТОВ "СК-Центр Нерухомості" у розмірі 6 668 216,88 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2015 року (судді: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) ухвалу Господарського суду Сумської області від 05 березня 2015 року у справі № 920/1174/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "СК-Центр Нерухомості" відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржники Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" та арбітражний керуючий Солдаткін Ігор В'ячеславович звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, якими просять скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2015 року у справі № 920/1174/14, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 05 березня 2015 року залишити в силі.
Доводи касаційних скарг зводяться до порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 5, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу, боржник ТОВ "СК-Центр Нерухомості" проти вимог касаційних скарг заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційні скарги, вважає постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2015 року законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить останню залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки заява ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника та додані документи не містять достатніх підстав та достатніх даних для встановлення дійсного розміру грошового зобов'язання, не забезпеченого заставою, не містять належних та допустимих доказів того, що при реалізації заставного майна не забезпечено задоволення грошових вимог ініціюючого кредитора, і залишок незадоволених грошових вимог відповідає приписам ч. 3 статті 10 Закону про банкрутство, місцевий суд дійшов передчасного висновку щодо обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора.
Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого превалюють у застосуванні над нормами Господарського процесуального кодексу, як спеціальні норми.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону про банкрутство заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, а також перелік документів, що додаються до заяви, серед яких, зокрема докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави), тощо.
Згідно частини 1 статті 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюється у підготовчому засіданні, яке проводиться у порядку, передбаченому цим Законом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи (частина 2 статті 16).
Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Відповідно до положень частини 2 статті 11 Закону про банкрутство заява про порушення провадження у справі про банкрутство повинна містити, зокрема докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Згідно частини 7 статті 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника.
Таким чином, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника частково, може ініціювати справу про банкрутство лише у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна, за умови відповідності цих вимог приписам частини 3 статті 10 Закону про банкрутство.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.08.2008 року між ПАТ "Креді Агріколь Банк" (який є правонаступником ПАТ "Індустріально-експортний банк" та АТ "Індустріально-експортний банк") та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 укладено кредитний договір № 122/пп/08 (з урахуванням додаткових угод), відповідно до яких банком надано позичальнику кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту в розмірі 1 100 000,00 доларів США.
08.09.2010 р. між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "СК-Центр Нерухомості" було укладено договір поруки № 122/4/пп/08, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ "СК-Центр Нерухомості" на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором в повному обсязі в разі невиконання позичальником (ФОП ОСОБА_11) зобов'язань, які виникли з кредитного договору № 122/пп/08 від 29.08.2008р.
Разом з тим, в забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, 16.09.2008 року між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Катана" був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого, ТОВ "Катана", як іпотекодавець передав, а банк, як іпотекодержатель прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 (А-ІІІ). Сторони в даному договорі погодили, що станом на дату укладення цього договору, заставна вартість предмету іпотеки становить 15 520 000,00 грн.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми стягнуто солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ТОВ "Катана", ПП "Істар", ТОВ "СТІ-Послуги", ТОВ "СК-Центр Нерухомості" заборгованість в сумі 1 167 920,35 доларів США, що станом на день винесення судового рішення становило 9 335 187,36 гривень, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 1 025 843,18 доларів США (еквівалент 8 199 564,54 грн. за курсом НБУ на дату винесення судового рішення), заборгованості за відсотками в сумі 142 077,17 доларів США (еквівалент 1 135 622,82 грн. за курсом НБУ на дату винесення судового рішення).
Водночас, судом апеляційної інстанції досліджено, що під час розгляду справи № 920/564/13 господарським судом встановлено перехід права власності на предмет іпотеки, нежитлове приміщення площею 1 275,5 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, та прав іпотекодавця за договором іпотеки від 16.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко за реєстровим № 3815, від попереднього іпотекодавця (ТОВ "Катана") до ТОВ "СК-Центр Нерухомості", що в силу ст. 35 ГПК України зазначений факт є преюдиціальним.
Частиною 1 статті 23 Закон України "Про іпотеку" регламентовано, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Згідно з ч. 2 ст. 23 цього Закону особа, до якої перейшло права власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
До того ж, як зазначалось вище, заставна вартість предмета іпотеки, нежитлового приміщення площею 1 275,5 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, визначена пунктом 2.3 договору іпотеки від 16.09.2008 року, укладеному на забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 122/пп./08 від 29.08.2008 року у розмірі 15 520 000,00 грн. Цей договір на момент звернення ПАТ "Креді Агріколь Банк" до суду із заявою про порушення справи про банкрутство є чинним, дійсним та обов'язковим до виконання сторонами згідно статті 629 Цивільного кодексу України; доказів внесення змін відносно вартості заставного майна до суду не надано.
Згідно статті 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Водночас, апеляційний господарський суд з'ясував, що виконавче провадження за рішенням суду у справі № 920/564/13 про стягнення з на предмет іпотеки на нежитлове приміщення площею 1 275,5 кв.м, розташоване у АДРЕСА_1 відкрите на підставі постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20.06.2014 року, докази проведення торгів спірного заставного майна відсутні.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що з метою визначення розміру заставного майна слід виходити з умов договору застави (іпотеки).
Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство визначено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Судами встановлено, що судовим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.06.2013 року у справі № 1806/7264/12 встановлено розмір заборгованості боржника солідарно перед ініціюючим кредитором у валюті договору 1 167 920,35 доларів США, перерахованому у національній валюті на дату прийняття судового рішення у розмірі 9 335 187,36 грн.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів касаційного суду вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду, що безспірними вимогами, що підтверджені рішенням суду є вимоги в розмірі 9 335 187,36 грн., які на момент подання заяви про банкрутство ТОВ "СК-Центр Нерухомості" є повністю забезпеченими заставою майна боржника.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про передчасність висновків місцевого господарського суду щодо порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "СК-Центр Нерухомості".
За таких обставин, Харківський апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2015 року у справі № 920/1174/14 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та арбітражного керуючого Солдаткіна Ігоря В'ячеславовича залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2015 року у справі № 920/1174/14 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич