Справа № 2-а-295/10
04 лютого 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючого -судді Савіцького Л.П.,
при секретарі -Котюк Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та стягнення одноразової грошової допомоги, -
що ОСОБА_1, маючи статус постраждалої 1 категорії (інваліда 11 групи у зв'язку з аварією на ЧАЕС) внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна отримувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Однак, вказану допомогу в 2009 році вона отримала не в повному об'ємі, а саме: за цей період вона отримала лише 120 грн., внаслідок чого різниця між виплаченою їй сумою та сумами, які повинні їй сплатити складає 2905 грн., які вона просить стягнути з відповідача, оскільки в цьому їй було відмовлено. Таку бездіяльність відповідача вона вважає неправомірною.
В судове засідання позивачка не з'явилась, подала суду письмову заяву про підтримання своїх позовних вимог і прохання слухати справу у її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в поданому суду запереченні вимоги позивачки не визнав, просив справу розглянути у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з наявного у справі посвідчення серія А № 046957, ОСОБА_1 має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (інвалідом 2 гр. внаслідок аварії на ЧАЕС) і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яка нараховується та виплачується, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка діє на момент виплати такої допомоги. Довідкою відповідача № 113 від 14.09.2009 року підтверджено, що така допомога позивачці була виплачена за 2009 рік в сумі 120 грн., що значно нижче тих сум, які повинні були їй виплачені, виходячи з мінімальних заробітних плат на час виплати і склали 2905 грн. Останнього відповідач в поданому суду запереченні не оспорював, посилаючись на відсутність фінансування та відповідні Постанови Кабінету Міністрів, якими встановлювались обмежені розміри таких виплат.
Однак з вказаним суд погодитись не може, оскільки це суперечить ч. З ст. 22 Конституції України, відповідно до якої не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Крім цього, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України, як визначено ч. 2 ст. 19 Конституції України. З огляду на зазначене, суд вважає, що регулятивні Постанови Кабінету Міністрів щодо цього питання також суперечать і вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і цей Закон має вищу юридичну силу. Крім цього, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень і звуження підзаконним актом їх обсягу , встановленого Законом, є недопустимим. За таких вимог Закону, Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розміри соціальної допомоги, в тому числі і допомоги на оздоровлення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Не є підставою для невиконання державою своїх зобов'язань щодо реалізації соціальної
гарантії ОСОБА_1- отримання нею щорічної допомоги на оздоровлення, посилання
відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати вказаної вище допомоги, оскільки
це не узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого
застосовуються при розгляді справ.
Тому, виходячи з вищенаведеного, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача -
невиплату ОСОБА_1 в повному об'ємі одноразової щорічної грошової допомоги на
оздоровлення за 2009 рік з врахуванням виплачених сум.
Разом з тим, враховуючи положення ч. З ст. 105 та ч. 2 ст. 162 КАС України, якими
визначено вимоги адміністративного позову та повноваження суду при вирішенні справи по суті,
у разі визнання судом бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень протиправною,
що має місце і в даному випадку, суд може зобов'язати такого відповідача вчинити певні дії, які
той зобов'язаний виконати, зокрема провести нарахування та виплатити в повній мірі
недоплачену одноразову щорічну допомогу на оздоровлення. При цьому, суд може стягнути з
відповідача на користь позивачки певну суму лише нарахованих грошових коштів, які всупереч
закону не виплачені або якщо шкода не виплачена. Причому, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України,
спосіб захисту інтересів позивачки, обраний судом, не обов'язково повинен збігатися з тим,
запропонував позивач у своїх вимогах.
Тому , враховуючи вищевикладене та керуючись ч. З ст. 22, 92 Конституції України, ст. 48
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення
виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо невиконання зобов'язання виплатити
щорічну допомогу на оздоровлення як потерпілій від Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету
Нетішинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 - потерпілій
Чорнобильської катастрофи 1 категорії (інваліду ЛІ групи у зв'язку з аварією на ЧАЕС),
недоотриману щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п'яти
мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених
виплат.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена у Львівський апеляційний адміністративний і
протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через
Нетішинський міський суд та поданням апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом
20 днів з дня подачі такої заяви.
Головуючий