Кіровоградської області
"02" березня 2007 р.
Справа № 4/430
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю. І., розглянувши матеріали справи № 4/430
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-литовського підприємства "Агромакс", м. Житомир
до відповідача: виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман", м. Новоукраїнка, Кіровоградської області
про стягнення 68564,35 грн.
Представники сторін:
від позивача - Кудіна М.Г. , довіреність № 19 від 10.12.06 ;
від відповідача - участі не брали. В судовому засіданні 16.01.2007 року Снісар В.М., довіреність № б/н від 18.12.2006 року;
Суть спору: подано позов про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за непоставлений товар в розмірі 68564 грн.35 коп., з яких заборгованість з врахуванням втрат від інфляції в розмірі 66888 грн. 98 коп. та 3 % річних в розмірі 1675 грн. 37 коп. Заявою про уточнення позовних вимог від 02.03.2007 року представник позивача просить стягнути з відповідача 43845 грн. 82 коп. заборгованості та 22700 грн. штрафу. В судовому засіданні 02.03.2007 року представник позивача посилаючись на часткове погашення заборгованості після звернення до суду, просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 37845 грн. 82 коп. а в частині стягнення 15000 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору 7на підставі п.1 ст.80 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору, господарський суд, -
Між сторонами спору товариством з обмеженою відповідальністю Спільним українсько-литовським підприємством "Агромакс", м. Житомир (покупцем) та виробничо-торгівельним товариством з обмеженою відповідальністю "Лиман", м. Новоукраїнка (продавцем) 16.04.2004 року укладено договір №27 купівлі-продажу гречки. Сторонами повністю визнано умови вказаного договору, без зауважень та заперечень підписано повноважними представниками сторін та їх підписи скріплено печатками. На виконання умов п.5.1 вказаного договору покупець (позивач по справі) перерахував попередню оплату в розмірі 100% на суму 1717500 грн. в період з 16.04.2004 по 19.04.2005 року на розрахунковий рахунок продавця (відповідач по справі).
У зв'язку з неможливістю провести поставку товару, відповідач повернув позивачу кошти в розмірі 1525000 грн. до 22.07. 2004 року , заборгувавши позивачу 192500 грн. В порушення умов п.5.1 договору відповідач не провів відвантаження товару на протязі 7 днів після отримання 100% попередньої оплати, а лише 06.01.2005 року поставив позивачу згідно прибуткової накладної АМ-0000007 товар на суму 137298 грн.24 коп.
Продовжуючи господарську діяльність сторони 16.02.2005 року уклали договір №16/02-05 купівлі продажу гречки в кількості 1500 т. Згідно до п.5.1 договору і п.4 доповнення до цього договору покупець здійснив попередню оплату в розмірі 100% 23.02.2005 року в сумі 227700 грн., а продавець згідно прибуткової накладної №АМ-0000142 від 24.02.2005 року здійснив поставку товару покупцю на суму 230055 грн. 94 коп.
Таким чином, в результаті проведених господарських операцій по виконанню зобов'язань за вказаними договорами згідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 18.08.2005 року відповідач мав заборгованість в розмірі 52845 грн. 82 коп., враховуючи, що за договором від 16.04.2004 року допущено недопоставку товару на суму 55201 грн. 76 коп., а за договором від 16.02.2005 року проведено поставку товару в розмірі, що перевищує попередню оплату на 2355 грн.94 коп.
В судовому засіданні 02.03.2007 року позивач змінив позовні вимоги, зменшивши їх розмір до стягнення лише основної суми боргу в розмірі 37845 грн. 82 коп., від стягнення штрафних санкцій позивач відмовився. Крім того, при цьому позивачем враховано, що відповідач після звернення позивача до суду сплатив в рахунок погашення заборгованості 15000 грн.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що уточнені позивачем вимоги підлягають до задоволення в повному розмірі враховуючи наступне.
За приписом ст.265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв оплату за товар, але виконав свої зобов'язання по поставці товару лише частково і не вжив заходів для повернення позивачу надлишково перерахованих йому коштів.
Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Спір фактично виник через небажання відповідача провести у встановлені договором терміни поставку позивачу оплаченого товару. Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по поставці оплаченого товару.
Позивач правомірно просить стягнути наявний борг в розмірі 37845 грн. 82 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.
Крім того, суд вважає, що фактично між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 83 Цивільного кодексу України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. За приписом ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Позивач за первісним позовом перерахував відповідачу за первісним позовом кошти в якості попередньої оплати на виконання умов договору купівлі-продажу ячменю, відповідач прийняв ці кошти та розпорядився ними на законних підставах. Однак, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці гречки, відпали підстави для утримання відповідачем належних позивачу коштів і виник його обов'язок повернути отримані кошти. Згідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно отримане майно в натурі.
Господарським судом звертається увага на ту обставину, що відповідачем фактично визнав факт наявності заборгованості та після звернення позивача з позовом до суду відповідач перерахував позивачу 15000 грн. та в платіжних дорученнях визначив підстави для перерахування як повернення попередньої оплати.
Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлявся у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, що посвідчується врученням йому поштового повідомлення №984301 11.12.2006 року (а.с. 21). За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 21.12.2006 року відкладено розгляд справи на іншу дату. Господарський суд вважає, що відповідач не виявив бажання скористатись своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю.
При цьому, господарський суд враховує, що при зверненні до суду позивач сплатив не повністю належну суму державного мита, а при розгляді справи судом не надав доказів про сплату державного мита у встановленому розмірі, тому з відповідача підлягає до стягнення 102 грн. сплаченого позивачем при зверненні до суду державного мита.
Господарським судом приймається до уваги, що спір виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що привело до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом свого законного права і він поніс додаткові витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Поряд з цим, господарським судом враховується, що при зверненні до суду позивачем не повністю сплачено державне мито, оскільки виходячи з розміру позовних вимог він повинен був сплатити 685 грн. 64 коп., а було сплачено лише 102 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Виходячи з розміру заявлених позовних вимог в сумі 68564 грн. 35 коп. та враховуючи, що при зверненні до суду позивачем сплачено 102 грн. державного мита, з позивача підлягає до стягнення 583 грн. 64 коп. мита, що ним не було сплачено при зверненні до суду. Господарський суд при цьому приймає до уваги, що 6на час розгляду справи відсутні підстави для стягнення вказаної суми з відповідача, оскільки позивачем не надано доказів про фактичну сплату ним вказаних коштів до Державного бюджету і вирішення питання про їх стягнення може бути вирішено лише після сплати позивачем коштів та виникненні у нього права на відшкодування за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 34,49, 82, 84 ГПК України, господарський суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман", м. Новоукраїнка, Кіровоградської області пров. Ковальський 17а р/р 260026517 в ОД АППБ "Аваль", МФО 323538, код 328742111144 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-литовського підприємства "Агромакс", м. Житомир вул. Ватутіна 55 А, р/р 26000055900067 в Житомирському РУ "Приватбанку", МФО 31538489, код 31538489 суму надлишково перерахованих коштів в розмірі 37845 грн. 82 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та витрат по оплаті вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Наказ видати.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-литовського підприємства "Агромакс", м. Житомир вул. Ватутіна 55 А, р/р 26000055900067 в Житомирському РУ "Приватбанку", МФО 31538489, код 31538489 на користь ГУДК в Кіровоградській області р/р 31118095600002, МФО 823016, код 24145329 суму недоплаченого при зверненні до суду державного мита в розмірі 583 грн. 64 коп.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя
Ю. І. Хилько