Копія
29 листопада 2011 р. Справа № 2a-1870/7542/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколов В.М.
за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнанная протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-
Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (далі -позивач, СП у формі ТОВ "Техносервіс") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Глухівська МДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення №0000381531від 07.10.2010 року яким позивачеві визначено зобов'язання за штрафними санкціями з податку на додану вартість на суму 396 грн.20коп.;
- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07.10.2010 року, яким позивачеві визначено зобов'язання за штрафними санкціями з податку на прибуток приватних підприємств на суму 407,38 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану у варітьсь та податку на прибуток до нього були застосовані безпідставно, оскільки самостійно визначені податкові зобов'язання ним були сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується копіями податкових декларацій та платіжних доручень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з зазначених підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечував з підстав викладених в письмовому запереченні.
Заслухавши доводи сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.11.2010 р. Глухівською МДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету СП у формі ТОВ "Техносервіс" за період з 30.11.2010 р. по 25.08.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки №1197/15-21113435 від 22.09.2011р. (а. с. 10).
07.10.2011 року на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення -рішення №0000381531, яким за затримку сплати на 238 календарних днів узгодженої суми податкового зобов'язання визначено суму штрафу в розмірі 396,20 грн. (а.с.9).
Крім того, 22.09.2011 р. Глухівською МДПІ проведено камеральну перевірку звітності з податку на прибуток за результатами якої складено акт перевірки №1195/15/21113435 від 22.09.2011 р. (а.с.10).
07.10.2011 р. на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0000811501, яким за затримку сплати на 273 календарні дні узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток визначено суму штрафу в розмірі 407,38 грн. (а.с.11).
На переконання суду, зазначені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону з огляду на наступне.
Декларація № НОМЕР_2 від 17.11.2010 року (за жовтень 2010 року ) (а.с. 12-13) та Декларація № НОМЕР_3 від 17.12.2010 року( за листопад 2010 року) (а.с. 14-15) були подані позивачем протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Узгоджена сума була сплачена підприємством протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
Платіжним дорученням № 39 від 26.11.2010 року на суму 1001,00 грн. (а.с. 18), визначене податкове зобов'язання було сплачено з зазначенням призначення платежу -ПДВ за жовтень 2010 року.
Платіжним дорученням №40 від 28.12.2010 року на суму 980,00 грн. (а.с. 19), визначене зобов'язання було сплачене із зазначенням призначення платежу - ПДВ за листопад 2010 року.
Разом з тим, в акті перевірки №1197/15-21113435 від 22.09.2011р. зроблено висновок про несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Крім того, позивачем в декларації з податку на прибуток № НОМЕР_4 від 09.08.2010 року (а.с.16) задекларовано до сплати 3090грн.(за 1 півріччя 2010 року), в Декларації №9004914144 від 09.11.2010 року (а.с. 17) задекларовано до сплати 3288 грн.(за 9 місяців 2010 року).
Платіжним дорученням № 69 від 16.08.2010 року (а.с. 20) на суму 3090 грн., визначене в декларації № НОМЕР_4 від 09.08.2010 року податкове зобов'язання було сплачено з вказанням призначення платежу - податок на прибуток за 2 квартали 2010 року перераховано повністю.
Платіжним дорученням № 49 від 17.11.2010 року (а.с. 21) на суму 3288,00 грн., визначене в декларації № НОМЕР_5 від 09.11.2010 року податкове зобов'язання було сплачено з вказанням призначення платежу - податок на прибуток за 3 квартали 2010 року перераховано повністю.
Разом з тим, в акті перевірки №1195/15/21113435 від 22.09.2011р. зроблено висновок про несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Як вбачається з письмового заперечення наданого представником відповідача, грошові кошти, сплачені в якості погашення податкової заборгованості за зазначеними вище платіжними дорученнями, були зараховані на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, у зв'язку з чим, на переконання посадових осіб податкового органу, у позивача утворилась заборгованість по податку на додану вартість та податку на прибуток в періодах, визначених в зазначених вище деклараціях.
Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, оскільки зобов'язання визначені в поданих деклараціях по податку на прибуток та ПДВ сплачувались своєчасно платіжним дорученням № 39 від 26.11.2010 року на суму 1001,00 грн. (а.с. 18) та платіжним дорученням №40 від 28.12.2010 року на суму 980,00 грн. (а.с. 19) - по ПДВ, а також платіжним дорученням № 69 від 16.08.2010 року (а.с. 20) на суму 3090 грн., платіжним дорученням № 49 від 17.11.2010 року (а.с. 21) на суму 3288,00 грн. - по податку на прибуток.
При цьому, на переконання суду, зарахування грошових коштів, сплачених в якості погашення податкової заборгованості за зазначеними вище платіжними дорученнями на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, є протиправним з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України.
Згідно до пункту 5 статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.
Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.
Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування ” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється із сплатою податку за конкретний період.
Згідно пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.
Відповідно до п. 6 статті 7 Закону України “ Про Національний банк України ” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що право визначення призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Посилання представника відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Згідно статті 7 Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.
Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”.
Законом України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У зазначених випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
З наданих позивачем податкових декларацій та платіжних доручень вбачається своєчасність та повнота сплати Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість , відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах.
Таким чином, висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем граничних строків сплати податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржені податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог ч.3 ст. 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнанная протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000381531 від 07.10.2010 року яким позивачеві визначено зобов'язання за штрафними санкціями з податку на додану вартість на суму 396 грн.20коп.; податкове повідомлення-рішення №0000811501 від 07.10.2010 року, яким позивачеві визначено зобов'язання за штрафними санкціями з податку на прибуток приватних підприємств на суму 407,38 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складений 02.12.2011 року.
Суддя (підпис) В.М. Соколов
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Соколов