Копія
03 листопада 2011 р. Справа № 2a-1870/5634/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/5634/11
за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Відкритого акціонерного товариства "Центролит"
про стягнення фінансових санкцій ,-
Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Центроліт" (далі по тексту - відповідач, ВАТ «Центроліт»), в якій просить суд:
- стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 156670 грн. 80 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1222 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 даного Закону, не сплатив у передбаченому Законом розмірі до 16 квітня 2010 року 156670,80 грн. адміністративно-господарських санкцій. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в розмірі 1222,00 грн., яка відповідачем не сплачена.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, всупереч вимог ч.2 ст.40 КАС України про причину неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надіслав.
Представник відповідача проти позову заперечує, у запереченні зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для роботодавців встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 %. Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання зобов'язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, квоти для прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування.
Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей.
Таким чином, розрахунок кількості робочих місць для інвалідів здійснюється роботодавцями самостійно, а розрахунок та створення спеціальних робочих місць - за рішенням місцевої ради прийнятого на підставі пропозицій державної служби зайнятості.
Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення" підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.
Абзацом 4 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти відповідно до рекомендацій МСЕК інвалідів для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць. Таким чином обов'язок роботодавця по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу не може бути виконано відповідачем, доки державна служба зайнятості не направить на підприємство інвалідів для працевлаштування. Отже, причиною невиконання нормативу робочих місць стала об'єктивна відсутність інвалідів бажаючих працювати на підприємстві.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ВАТ “Центроліт” регулярно подавав до Сумського центру зайнятості інформацію про вакансії, в т.ч. для інвалідів. В графі “15” звітів, відповідно до п.3 Інструкції Щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №420 від 19.12.2005 р., інформація про можливість працевлаштування на вільне робоче місце зазначалась за допомогою шифру «11». Тобто у позивача була можливість працевлаштувати інвалідів протягом 2010 р. у кількості, яка перевищила встановлений норматив на 20 робочих місць, але реалізація цієї можливості була обумовлена безпосереднім зверненням інвалідів до роботодавця чи до державної служби зайнятості, як передбачено ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Тому не працевлаштовані інваліди не з вини позивача. Також ним подано копію ухвали господарського суду Сумської області від 21.12.2009 р. про відкриття провадження у справі про банкрутство ВАТ “Центроліт”.
Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ВАТ "Центролит” зареєстроване як юридична особа та відповідно до вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(далі по тексту -Закон) перебуває на обліку за місцем реєстрації в СОВ Фонду соцзахисту інвалідів.
Відповідно до ст. 4 Закону діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціальне-психологічних умов для задоволення їх здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Згідно ст. 18 Закону передбачено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, (до них відноситься і відповідач) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно із ч. 9 ст.19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Як вбачається із звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, поданого відповідачем, кількість працюючих на підприємстві інвалідів становить - 20 особи, а загальна кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві становить - 26 осіб (а.с.4). Тобто 6 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів залишилися незайнятими, в зв'язку з чим відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника, що складає 156670,80 грн., суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 1222,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцем знаходження як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814 для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців використовується форма звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”.
У графі 15 цієї форми наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці. у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України “Про зайнятість населення”, із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
З наведених норм вбачається, що працевлаштування інвалідів відповідними органами можливе лише за умови виконання підприємствами вимог нормативних актів, а саме за наявності інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач дійсно направляв до Сумського міського центру зайнятості населення звіти "Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу у працівниках" форми 3-ПН (а.с. 19-42), в яких були заявлені вакансії, але без зазначення вакансій для інвалідів у графі 15 звіту, яка є підставою для направлення інвалідів на зазначені вакантні місця.
Як вбачається із листа №03-16/1768 від 18.10.2011 р. Сумського міського центру зайнятості протягом 2010 р. ВАТ “Центроліт” до сумського міського центру зайнятості були подані дані про вакантні спеціалізовані робочі місця для інвалідів у квітні, вересні, жовтні 2010 р., а особи з інвалідністю до підприємства не направлялись, оскільки на обліку інвалідів, які за висновками та рекомендаціями МСЕК мали змогу працювати на даних вакансіях не було (а.с.54).
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що на підприємство не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але суд звертає увагу позивача те, що на підприємство згідно діючого законодавства покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та належним чином інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.
Таким чином ВАТ "Центроліт" хоча і виконував покладений на нього обов'язок, передбачений ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” щодо направлення звітів про наявність вакантних посад на підприємстві форми 3-ПН, проте здійснив не всі передбачені чинним законодавством заходи щодо належного інформування державну службу зайнятості про наявну можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача.
Оскільки на час розгляду справи відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена, вимоги позивача в частині стягнення 156670,80 грн. адміністративно-господарських санкцій визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення з ВАТ “Центроліт” суми пені, суд враховує наступне.
Згідно ч. 2 ст. 20 вище зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Як вбачається із копії ухвали господарського суду Сумської області від 21.12.2009 р. (а.с.47) стосовно відповідача - ВАТ “Центроліт” порушено провадження у справі про банкрутство, п. 5 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Як вбачається із розрахунку суми позову, сума пені в розмірі 1222,00 грн. нарахована станом на 11.05.2011 р., тобто під час дії мораторію, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 1222,00 грн. пені слід відмовити за їх необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Центролит" про стягнення фінансових санкцій -задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Центролит" (м. Суми, вул. Брянська,1, р/р 26009301935, МФО300465, код ЄДРПОУ 00217875) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Суми, вул. Горького, 2, р/р 31212230700002, ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код 23636315) заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій в сумі 156670 (сто п'ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят) грн. 80 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Прилипчук
Повний текст постанови складено 08.11.2011 р.