Копія
20 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/5027/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
представника третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/5027/11
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія"
до Першого заступника начальника Сумського прикордонного загону-начальника штабу полковника ОСОБА_4В,
третя особа - Державна адміністрація залізничного транспорту України,
про скасування постанови ,-
Відкрите акціонерне товариство “Федеральна пасажирська компанія”(далі по тексту -позивач, ВАТ “Федеральна пасажирська компанія”) звернулося до суду з адміністративним позовом до Першого заступника начальника Сумського прикордонного загону-начальника штабу полковника ОСОБА_4 (далі по тексту -відповідач), третя особа - Державна адміністрація залізничного транспорту України, в якому просить суд:
- скасувати постанову №14 від 20.06.2011 р. про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про накладення на ВАТ “Федеральна пасажирська компанія” штрафу в розмірі 8500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ВАТ “Федеральна пасажирська компанія” не має статусу перевізника в розумінні Закону України “Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень”, відповідно не може нести відповідальність за правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень. Крім того, позивач наполягав на тому, що відповідно до статті 38 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення, стороною якого виступає Україна, перевізник не має права контролювати дотримання пасажирами паспортних правил, встановлених при проїзді залізничним транспортом в міжнародному сполученні.
Відповідач проти позову заперечував повністю, вважав постанову №14 від 20.06.2011 р. про накладення штрафу в розмірі 8500,00 грн. прийнятою у повній відповідності з чинним законодавством України та обставинам справи.
Заслухавши доводи представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 04.06.2011 року о 20.00 год. під час здійснення прикордонного контролю потягу №2 сполученням “ОСОБА_3 - Москва” в вагоні №02 прикордонним нарядом відділу прикордонної служби “Конотоп” Сумського прикордонного загону було виявлено громадянку України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якій під час проходження паспортного контролю були відсутні документи на право здійснення перетину державного кордону України та в'їзду до держави прямування, а саме: свідоцтво про народження.
Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 16.01.1997 року, документом для в'їзду, виїзду і пересування територією Російської Федерації для громадян України, які не досягли 16-ти річного віку визначено свідоцтво про народження.
Враховуючи відсутність документів необхідних для в'їзду до держави прямування відносно громадянки України ОСОБА_5 згідно з п. 4 частини 1-ї ст. 20 Закону України “Про Державну прикордонну службу України”, Правил перетинання державного кордону громадянина України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2011 року) прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянці України, яка не досягла 16-річного віку №191 від 04.06.2011 року (а.с. 26).
04.06.2011 року посадовими особами Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України було складено протокол №9953-0089 про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень (а.с.21-23).
20.06.2011 відповідачем складено постанову №14 про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладено штраф у розмірі 8500 грн. на ВАТ “Федеральна пасажирська компанія”(а.с.8).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень”, підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.
Разом з тим, спірні правовідносини також врегульовані Угодою про міжнародне пасажирське сполучення від 01.11.1951 року, стороною якого є Україна.
Відповідно до вимог статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 2 статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України” передбачено, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ст. 38 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення, від 01.11.1951 року, передбачено, що пасажир, відправник і отримувач багажу або товаробагажу зобов'язані дотримуватись паспортно-адміністративних (в тому числі візових), митних та інших правил, встановлених при проїзді залізничним транспортом в міжнародному сполученні, як відносно себе, так і відносно своєї ручної кладі, багажу та товаробагажу. Перевізник не вправі контролювати дотримання вказаних правил, за виключенням встановлених міжнародними угодами в галузі залізничного транспорту та не несе відповідальності за невиконання цих правил пасажиром, відправником та отримувачем багажу або товаробагажу.
Таким чином, положення Закону України “Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень”в частині покладення на перевізника обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту та, відповідно, відповідальності за невиконання такого обов'язку, суперечить положенням Угоди про міжнародне пасажирське сполучення.
Крім того, договір перевезення з ОСОБА_5 був укладений Державною адміністрацією залізничного транспорту (Укрзалізниця), що підтверджується копією проїзного документу (а.с.32).
При цьому, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення, передбачено, що договірний перевізник - юридична особа, що уклала з пасажиром (відправником) договір перевезення, у відповідності до якого зобов'язалась доставити пасажира, довірений відправником багаж та товаробагаж із пункту відправлення в пункт призначення, а також видати багаж та товаробагаж в пункті призначення, або передати пасажира, багаж та товаробагаж наступному перевізнику.
Таким чином, в даному випадку договірним перевізником виступає Укрзалізниця.
Крім того, що відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України “Про залізничний транспорт”, господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом провадиться на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.
Згідно вимог п. 25 ч. 3 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ліцензуванню підлягає, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.
Разом з тим, у позивача відсутня ліцензія на перевезення пасажирів залізничним транспортом на території України.
При цьому, транспортування рухомого складу, що належить ВАТ “Федеральна пасажирська компанія” по території України здійснює Укрзалізниця на підставі Договору про правила про розрахунки в міжнародному пасажирському та вантажному залізничному сполученні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ВАТ “Федеральна пасажирська компанія” не має статусу перевізника на території України, відтак не може виступати належним суб'єктом відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень”.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України постанови №14 від 20.06.2011 р. про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про накладення на ВАТ “Федеральна пасажирська компанія” штрафу в сумі 8500,00 грн., у зв'язку з чим вона підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" до Першого заступника начальника Сумського прикордонного загону-начальника штабу полковника ОСОБА_4В, третя особа - Державна адміністрація залізничного транспорту України, про скасування постанови -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову №14 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, прийняту 20.06.2011 р. Першим заступником начальника Сумського прикордонного загону-начальником штабу полковником ОСОБА_4
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Прилипчук
Повний текс постанови складено 26.10.2011 року.