Справа № 2-а-10413/08/1570
«28» січня 2009 року
11год.08хв
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Шармонова В.О.
За участю сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідачів:
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області: Голощак І.Г. - за довіреністю №3382/03 від 02.09.2008р.
Від Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси: Коржова Г.С. - за дорученням №45/01 від 05.01.2009р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу у приміщенні суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати на користь ОСОБА_1 недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008р.р. в сумі 3885,30грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також наводить причини, за якими ним був пропущений встановлений ст.99 КАС України строк звернення з адміністративним позовом до суду, котрий позивач просить поновити на підставі ст.100 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2008р. було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк до 22.10.2008р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 22.10.2008р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 12.11.2008р.
Ухвалою суду від 12.11.2008р. на задоволення клопотання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси.
Відповідачі з позовом не погоджуються та вважають його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (вхід.№20514 від 23.10.2008р. та вхід.№24944 від 04.12.2008р.), посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій щодо невиплати щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2006р. по 01.01.2008р. включно, у зв'язку з тим, що згідно ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пільги дітям війни у 2006р. запроваджуються поетапно. В подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в частині здійснення зазначених виплат не скасовувався та до нього не вносилися зміни. Відповідачі зазначають, що Законом України “Про державний бюджет України на 2007рік” призупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та передбачена виплата підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення статей 71 та 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". У зв'язку з цим, норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючими з 09.07.2007 р, оскільки ст. 152 Конституції України закони або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Також відповідачі наголошують на відсутність на рахунках пенсійного фонду коштів для виплати щомісячного підвищення до пенсії дітям війни; у 2008р. виплата проводиться відповідно до пп.2 п. 41. розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також, відповідачі зазначають, що відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Крім того, 04.12.2008р. до суду надійшло клопотання Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси, в якому воно наголошує на пропуску позивачем передбаченого ст.99 КАС України строку для звернення до суду з позовом і просить застосувати наслідки у вигляді відмови у позові згідно ст..100 КАС України.
04.11.2008р. позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а отже ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відноситься до категорії - дитина війни, що підтверджується копіями паспорту та пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 від 19.03.2003р., наявними у матеріалах справи.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18 листопада 2004 року №2195-IV, яка діяла з 01.01.2006р. по 21.12.2007р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. № 3367-ІУ пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.
Вказані вище положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» є чинними оскільки не визнавалися Конституційним судом неконституційними.
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині виплати позивачу як дитині війни підвищення до пенсії за 2006 рік.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ст. 111 зазначеного закону встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з приписами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (із змінами та доповненнями внесеними, п.41. розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007р.) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (із змінами та доповненнями) Учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси ОСОБА_1 у 2007р. не виплачувалося передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, та було виплачено у 2008р. підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що визнається відповідачем.
На думку суду, зазначені дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси суперечать чинному законодавству України виходячи з наступного.
Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст.22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Статтею 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вказано, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» визнано неконституційними.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно з ч.2 ст.154 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, вказані вище положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік», що визнані неконституційними втратили чинність з 09.07.2007р., а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані Конституційним Судом України неконституційними втратили чинність з 22 .05.2008р.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та вказані положення не можуть бути підставою для відмови в реалізації права позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2007р. становив 380грн., з 1 квітня по 30 вересня 2007р. - 410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.) та з 1 жовтня по 31 грудня - 415,11грн. (411+1%(4,11грн.). Отже 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2007р. складає 114грн.(380*0,30), з 1 квітня по 30 вересня 2007р. - 123,018грн.(410,06*0,30) та з 1 жовтня по 31 грудня - 124,533грн. (415,11*0,30)
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2008р. становить 470грн., з 1 квітня по 30 червня 2008р. - 481грн., з 1 липня по 30 вересня - 482грн. та з 1 жовтня по 31 грудня - 498грн. Отже 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2008р. складає 141грн.(470*0,30), з 1 квітня по 30 червня 2008р. - 144,3грн.(481*0,30), з 1 липня по 30 вересня 2008р.- 144,6грн.(482*0,30) та з 1 жовтня по 31 грудня 2008р. - 149,4грн. (498*0,30).
Відповідно до п.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 06.10.2008р., вказуючи на причини, які на її думку свідчать про поважність причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом з вимогами щодо нарахування підвищення до пенсії за період з 01.01.2007р. по 01.10.2007р., а саме власну обізнаність щодо порушення своїх прав тільки завдяки засобам масової інформації.
За правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Отже, беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк, передбачений ст.99 КАС України, для звернення до суду з позовом щодо нарахування на користь ОСОБА_1 недоплаченого як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії за період до 06.10.2007р., позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають на підставі ст.100 КАС України, оскільки на цьому наполягає другий відповідач.
Вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати на користь ОСОБА_1 недоплачене як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії не можуть бути задоволені відносно Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з урахуванням того, що п.п.6 п.2.2 р.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 №8-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.02 №442/6730 призначають (перераховують) і виплачують пенсії управління Фонду в районах, містах, районах у містах, які є юридичними особами, відповідно головне управління (п.п.3 п.2.2 р.2 Положення про головні управління) організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах у містах щодо правильності та своєчасності призначення (перерахунку) і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат. Відповідно до п.п.5 п.2.2. р.2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, в містах Києві та Севастополі затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 27.06.02 №11-2 головні управління лише здійснюють призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII.
Отже Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є неналежним відповідачем за позовом ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з липня по грудень 2007р. та з травня 2008р. по грудень 2008р.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу ніж зазначена у п.п.1-8 ч.2 цієї статті постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виходячи з чого резолютивна частина постанови має бути викладена в редакції, що гарантує виконання судової постанови та отримання позивачем суми невиплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги.
Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та з урахуванням положень ст..ст.99,100 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково, а саме в частині вимог позивача, що стосуються нарахування та виплати Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси недоплаченого як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії за період з жовтня 2007р. по грудень 2007р. та з травня 2008р. по грудень 2008р., а доводи відповідача мають бути відхилені, як такі, що суперечать конституційним нормам в сфері соціального захисту громадян (ст.ст.22,46,92 Конституції України).
Керуючись ст.ст.11,94,99,100,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси (м.Одеса, вул.Академіка Філатова, 15-а, код ЄДРПОУ 26343513) здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) недоплаченого як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії за період з жовтня 2007р. по грудень 2007р. та з травня 2008р. по грудень 2008р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у сумі 3(три)грн.40коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано «28» січня 2009р.
Суддя Аракелян М.М.