13 липня 2009 року
№22а-8232/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді суддів при секретарі судового засідання
Старунського Д.М., Олендера І.Я., Заверухи О.Б., Петлеваній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу військової частини А0583 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 6 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А0583 про стягнення компенсації за речове майно та надбавки за безперервну службу,
ОСОБА_1 18.09.2007 року звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з адміністративним позовом в якому просить стягнути з військової частини А0583 на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 4 388,13 гривень та недоплачену грошову надбавку за безперервну військову службу в сумі 4 086,32 гривень.
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 6 лютого 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з військової частини А0583 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно в сумі 4 388, 00 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції військова частина А0583 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 6 лютого 2008 року скасувати.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом допущено неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі та порушено норми матеріального права. Зазначає, що відповідно до п.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів призупинено норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо одержання грошової компенсації за належне до видачі речове майно, що призвело до призупинення права отримувати грошову компенсацію за речове майно військовослужбовцям Збройних сил України. Відповідно, починаючи з 2001 року в Державному бюджеті кошти на компенсацію за речове майно військовослужбовцям Збройних сил України не передбачено. Таким чином витрати на дані компенсації в Державному бюджеті не передбачені і Міністерству оборони України кошти на зазначені цілі не виділялися.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за пунктом 63 пп. «в» /за станом здоров'я/ з правом носіння військової форми одягу наказом ПЗНГШ ЗС України від 11.11.2006 року №32-ПМ, виключений зі списків особового складу військової частини А0583 23.11.2006 року (наказ командира військової частини А0583 №269 від 23.11.2006 року).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Згідно ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.
Відповідно до п.27 Постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 року "Про забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України у мирний час" військовослужбовці звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Згідно п.2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено дію частини другої ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково в частині стягнення компенсації за неотримане речове майно, оскільки виходячи з аналізу тексту Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" п.2 поширюється тільки на військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу в Збройних Силах України, в той час як позивача звільнено з військової служби у запас згідно наказу від 23.11.2006 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення надбавки за безперервну військову службу. Згідно Указу Президента України від 06.05.2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України за безперервну службу» передбачені виплати грошових коштів у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби і встановлено граничні розміри надбавок. На виконання даного Указу Міністром оборони України був виданий наказ від 28.05.2003 року №411-7732 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України», п.2 якої встановлено, що дана надбавка виплачується, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення з врахуванням стажу служби.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу військової частини А0583 залишити без задоволення, а постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 6 лютого 2008 року у справі №2а-7/08 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена 17.07.2009 року.
Головуючий суддя
Д.М. Старунський
Судді
І.Я. Олендер О.Б. Заверуха