Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Рибцова Л.І.
Україна
Іменем України
17 вересня 2009 року Справа № 2а-630/09/1203
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Василенко Л.А.,
суддів - Бадахової Т.П., Ханової Р.Ф.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська на постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 23 квітня 2009р. у справі № 2а-630/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, і
12 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати їй протягом липня-грудня 2007 року підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати відповідача виплатити їй підвищення до пенсії, як дитині війни за вищезазначений період у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Артемівського районного суду м.Луганська від 23 квітня 2009р. позовні вимоги задоволені частково: визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та зобов'язано відповідача здійснити виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за вищезазначений період з урахуванням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,4 грн.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули - про час, дату та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, перебуває на пенсійному обліку у відповідача за місцем проживання, позивач зверталася з заявою про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за віком, але їй було відмовлено у перерахунку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.5), копією пенсійного посвідчення (а.с.6).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до суду, оскільки відповідач у запереченнях на адміністративний позов не просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду (а.с.11), справа розглянута у порядку письмового провадження. Суд з власної ініціативи не може піднімати питання про застосування наслідків пропущення строку звернення з адміністративним позовом. При відсутності наполягань на відмові в задоволенні у позові через пропущення строків суд розглядає справу за суттю, що у даному випадку і зробив суд першої інстанції.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування позивачеві в період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. з урахуванням фактично виплачених сум, оскільки у цей період часу позивач мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача не отримала таке підвищення у належному розмірі.
При цьому колегія суддів зауважує, що у третьому абзаці резолютивної частини постанови суд першої інстанції вказав розміри мінімальної пенсії за віком, встановленої на відповідні періоди 2007 року за які відповідач повинний здійснити перерахунок, але помилився, вказав їх, як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, тому постанова суду в цій частині підлягає зміні.
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду не оскаржена.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але допустив помилки при застосуванні норм матеріального права внаслідок чого резолютивна частина судового рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 23 квітня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії змінити.
В третьому абзаці резолютивної частини постанови текст «встановленого прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність» змінити на «мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 17 вересня 2009 року та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Т.П. Бадахова
Р.Ф. Ханова