31 серпня 2009 року № 581/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Любашевського В.П., Яворського І.О.
при секретарі судового засідання Наконечній М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну грошову допомогу як дитині війни за 2007-2008 роки, -
У вересні 2008 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова нарахувати та виплатити на її користь недоплачену соціальну грошову допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року в сумі 2313,50 грн. У судовому засідання суд здійснив заміну первинного відповідача на належного, оскільки було з'ясовано, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на те, що маючи статус дитини війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання щомісячної державної соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, не виплачує їй державну соціальну грошову допомогу, заборгувавши в такий спосіб 2313,50 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1. недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 620,10 грн., з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року в розмірі 481,60 грн., а всього разом 1101,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що допомога позивачу у 2007-2008
_______________________________________________________________________________ Головуючий у І інстанції - Тагієва З.М. ряд. ст. зв. № 2.19.5 Суддя-доповідач Попко Я.С. Справа №2а-2796/08/1370 Справа №581/09/9104.doс
роках повинна виплачуватися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , оскільки окремі положення статтей Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які зменшували розмір оспорюваної допомоги, визнано неконституційним (рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року). Зазначені рішення Конституційного Суду України в цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними заявлених позовів щодо вирішення правових спорів про стягнення недоплачених підвищень до пенсій відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням розміру пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до цього Закону. Законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення розміру пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати даний розмір.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково суд першої інстанції виходив з того, що після прийняття Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, якими визнано неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу повинно нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, визначене зазначеною нормою Закону, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законів України «Про держаний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Такі висновки суду, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що стверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі і позивач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мала право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст.6 зазначеного Закону.
Що стосується дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році то положення п.41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, вони визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. А відтак, позивач саме з 22.05.2008 року мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вказані Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн., з 1 жовтня - 49,8 грн. Однак вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, в зв'язку з чим підлягають застосуванню вимоги положень закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати колегія суддів не приймає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи Закони України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» держава в особі Верховної Ради України в межах повноважень, передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загально суспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Зокрема, п. 12 ст. 71, з врахуванням ст. 111 Закону, зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, як зазначено вище, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними окремі положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та « Про Державний бюджет України на 2008 рік», отже з дня прийняття Рішень Конституційним Судом України позивачу повинна нараховуватись та виплачуватись щомісячна державна соціальна грошова допомога згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року у справі №2а-2796/08 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії як дитині війни за 2007-2008 роки - без змін, виключивши з резолютивної частини постанови посилання на зазначені конкретні суми.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді В.П. Любашевський
І.О. Яворський
Ухвала виготовлена та підписана у повному обсязі 04.09.2009 року.