31 серпня 2009 року № 57/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Любашевського В.П., Яворського І.О.
при секретарі судового засідання Наконечній М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду від 2 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про щомісячне підвищення розміру пенсії як дитині війни, -
У вересні 2007 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати та виплатити на його користь щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня 2007 року на 123,02 грн., з 01.10.2007 року на 124,53 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що маючи статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% розміру мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, не виплачує йому підвищення до пенсії.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 2 грудня 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську підвищити ОСОБА_1. щомісячну пенсію як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підвищення до пенсії позивачу у 2007 році повинно виплачуватися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , оскільки окремі положення статтей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які зменшували розмір оспорюваної допомоги, визнано неконституційними (Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року). Зазначене Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними заявлених позовів щодо
_______________________________________________________________________________ Головуючий у І інстанції - Перегінець Л.В. ряд. ст. зв. № 2.19.5 Суддя-доповідач Попко Я.С. Справа №2а-167/08/0907 Справа №57/09/9104.doс
вирішення правових спорів про стягнення недоплачених підвищень до пенсій відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 2 грудня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням розміру пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до цього Закону. Законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення розміру пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати даний розмір.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з того, що після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп, яким визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу повинно нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, визначене зазначеною нормою Закону, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік». Що стосується зобов'язання відповідача провести підвищення розміру пенсії в конкретному розмірі, в тій частині в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції відмовив, оскільки функцію визначення розміру підвищення пенсії покладено на останнього.
Такі висновки суду, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, є дитиною війни, що стверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду Укураїни від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі і позивач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст.6 зазначеного Закону.
Вказане Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» держава в особі Верховної Ради України в межах повноважень, передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загально- суспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Зокрема, п. 12 ст. 71, з врахуванням ст. 111 Закону, зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, як зазначено вище, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», отже, з дня прийняття рішення Конституційним Судом України позивачу повинне нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, визначене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати колегія суддів не приймає.
За таких обставин оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 2 грудня 2008 року у справі №2а-167/08 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про щомісячне підвищення розміру пенсії як дитині війни - без змін, уточнивши резолютивну частину постанови: нарахування та виплату провести за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року включно із врахуванням виплачених сум.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді В.П. Любашевський
І.О. Яворський
Ухвала виготовлена та підписана у повному обсязі 04.09.2009 року.