31 серпня 2009 року № 4915/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М., Багрія В.М., Улицького В.З., Сивулич О.М. ,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 30 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоплаченої щомісячної грошової допо моги по догляду за дитиною,
ОСОБА_1 звернулась 23.10.2008 року до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 4989,91 грн. недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із зобов'язанням провести перерахунок такої.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є матір'ю ОСОБА_2, здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В зв'язку із чим має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка встановлює таку допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, відповідач за 2006 - 2007 роки таку допомогу виплачував у значно заниженому розмірі, в результаті чого нею недоотримано 4989,91 грн. допомоги, яку вона просить стягнути.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 30.12.2008 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги позивачці за 2007 рік не відповідають ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати. Разом з тим, покликання місцевого суду на Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є безпідставним, позаяк позивачка являється застрахованою. Крім того, остання звернулась в суд за спливом строку відведеного для цього.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що стверджується відповідним свідоцтвом про народження та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», позаяк була застрахованою в системі загальнообов'язкового соціального страхування, що вбачається з матеріалів справи і відповідно не заперечується стороною відповідача.
Подібне складає підстави вважати на помилковість покликання на ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», місцевим судом, що зобов'язує колегію суддів таку виключити із резолютивної частини судового рішення.
Відповідно до п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, було зупинено дію ст.ст. 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та п. 14 цієї ж статті зупинена й ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Статтею 56 означеного Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих осіб надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 56, а також п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Беручи до уваги той факт, що положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата державної допомоги сім'ям з дітьми відповідно до Закону України « «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не відповідає Конституції України, тому місцевим судом зроблено підставний висновок, що стороні позивача її виплачено не в повному обсязі.
Статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається: застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виходячи з того, що правлінням Фонду не встановлено прожиткового мінімуму, який би був не меншим за встановлений ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у відповідності до ч. 7 ст. 9 КАС України, тому дії відповідача щодо виплати допомоги позивачці в розмірі, що не відповідає ст. 43 вказаного вище Закону слід визнати неправомірними та поновити порушене право останньої з 09.07.2007 року, дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України по 12.09.2007 рік, день до якого позивачка здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
Разом з тим, позивачці виплачено допомогу в 2007 році у 3121,64 грн., що стверджується довідкою відповідача за № 4430 від 28.10.2008 року, коли остання має право отримувати допомогу по догляду за дитиною у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року №2811-ХІІ, відповідно до якої вона до досягнення дитиною трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який складає з 1 квітня - 463 грн., з 01 жовтня - 470 грн. (ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»).
Доводи відповідача з приводу відсутності коштів на подібні цілі не можуть слугувати аргументом у відмові в позовних вимогах.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Разом з тим з резолютивної частини оспореного судового рішення слід виключити покликання на Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», позаяк слід виходити із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а також зазначену суму в розмірі 664 грн. 58 коп., оскільки з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, встановивши неправомірність дій чи бездіяльності відповідача в досліджуваних правовідносинах, суд в межах правового поля має обмежитись визнанням таких протиправними і зобов'язати останнього провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, постанову Сихівського районного суду міста Львова від 30 грудня 2008 року по справі №2-а-293/08 , без змін, виключивши з резолютивної частини покликання на Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та зазначену тверду грошову суму 664 грн. 58 коп. .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко В.М. Багрій В.З. Улицький.
Головуючий суддя
судді