26 серпня 2009 року № 22-а-9653/08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М., Багрія В.М., Улицького В.З., Неміш О.П. ,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута про визнання незаконною бездіяльності та стягнення невиплаченої надбавки до пенсії дітям війни,-
ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 звернулись 23.01.2008 року в місцевий суд з адміністративним позовом, в якому просять стягнути з управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та м. Славута підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року .
Вимоги мотивовані тим, що вони належить до категорії громадян, на яких поширюються соціальні пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». На їх користь не виплачено підвищення до пенсії за 2007 рік в розмірі 1442,70 грн., а на звернення провести перерахунок пенсії отримали відмову з тією мотивацією, що на даний час питання підвищення пенсії дітям війни чинним законодавством не врегульовано та відсутній механізм визначення мінімальної пенсії за віком для даної категорії осіб.
Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.04.2008 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив з того, що починаючи з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року, позивачам повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно через відсутність належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було.
Не погодившись із зазначеними судовим рішенням управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та м. Славута подало апеляційну скаргу з якої через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Покликання маються на те, що законодавчо не вирішено величину мінімальної пенсії за віком, щодо застосування для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлений статус дітей війни. Також не внесені зміни в Закон України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити частково.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 є дітьми війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в їх пенсійних посвідченнях.
Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Разом з тим, дія норм п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Місцевим судом проведено аналіз вище вказаних правових норма, ст.ст. 8, 22 Конституції України та з огляду на обставини справи зроблено вірний висновок, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, позаяк починаючи з 9 липня 2007 року та по 31 грудня 2007 року їм повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак вона не була виплачена за помилкової аргументації відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань. Проте подібного не доведено стороною відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України та разом з тим, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій останнього.
Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Не можна не погодитись з позицією місцевого суду щодо задоволення вимог сторони позивача саме до управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута, оскільки відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, а згідно п. 2.1 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» одним з основних завдань управління є забезпечення призначення і виплати пенсій, відтак саме в компетенції останнього у відповідності до ст. 19 Конституції України, здійснювати підвищення мінімальної пенсії за віком в межах належного йому правового поля.
Разом з тим, місцевим судом обрано юридично некоректний спосіб захисту сторони позивача, позаяк в ч. 3 ст. 105 КАС України наведено законодавцем вимоги які може містити адміністративний позов, а ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи по суті. Так у разі визнання судом бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень протиправною, що має місце і в досліджуваних правовідносинах, суд може зобов'язати такого відповідача вчинити певні дії, які той зобов'язаний виконати, зокрема провести нарахування та виплату не в повній мірі виплаченої пенсії. Суд може стягнути з відповідача на користь позивача певну суму грошових коштів лише у тому випадку, якщо така нарахована ним але всупереч закону не здійснена її виплата чи в разі відшкодування спричиненої шкоди. Причому спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у вимогах (друге речення частини другої статті 11 КАС України).
Крім того, судом не вирішено питання судових витрат понесених стороною позивача у відповідності до ст. 94 КАС України.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута задоволити частково.
Змінити резолютивну частину постанови Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року по справі №2-а-315/08, виклавши її в такій редакції:
адміністративний позов задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 незаконними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута провести ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 нарахування та виплату пенсії з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. кожній.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко В.М Багрій В.З. Улицький.
Головуючий суддя
судді