26 серпня 2009 року № 22-а-9651/08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М., Багрія В.М., Улицького В.З., Неміш О.П .,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2008 року по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої щорічної грошової допомоги,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 як учасники війни звернулись 11.04.2008 року в місцевий суд з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2004 - 2007 роки .
Вимоги мотивовані тим, що даній категорії громадян відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога, однак її виплачено не в повному розмірі та у чітко визначеній сумі, що суперечить діючому законодавству.
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 15.05.2008 року позов задоволено. Суд виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги стороні позивача за 2007 рік не відповідають вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з огляду на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 01.12.2004 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити стороні позивача в задоволенні позову.
Покликання маються на п. 2 ст. 95 Конституції України, яким визначено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» встановлюються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тобто, виходячи із зобов'язання яке поклав місцевий суд, слід збільшити видаткову частину вказаного Закону, а це не в компетенції відповідача.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає підстави для її задоволення.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачі відносяться до категорії осіб, на яких поширюється норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та яким щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах встановлених цим Законом.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006, 2007 роки», виплата щорічної разової допомоги була визначена сталою сумою, яку стороною позивача отримано.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.
Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на наведене, Законами України «Про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006, 2007 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України».
Місцевий суд подібного не врахував, а саме що в термін до 5 травня діяли Закони України «Про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006, 2007 роки» та такі виплати проведені у відповідності до їх норм, а рішення Конституційного Суду України за 2007 рік та 2004 рік, які за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов'язковими до виконання на території України, були прийняті поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не мають, тому сторона відповідача діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції.
Подібне не суперечить судовій практиці Вищого адміністративного суду України.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області задоволити.
Постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2008 року по справі № 2-а-534/08 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої щорічної грошової допомоги .
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко В.М. Багрій В.З. Улицький.
Головуючий суддя
судді