ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2009 року № 2а-1982/09/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Бітківській Г.П.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
відповідача, представника відповідача ВДВС ГУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі (далі - УПФ в Галицькому районі) до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов,
20.07.2009 року управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі звернулося з адміністративним позовом до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов. Позовні вимоги мотивувало тим, що постанови від 03.07.2009 року державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій винесені незаконно, тому підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що УПФУ в Галицькому районі неодноразово зверталося з листами до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області з проханням зупинити виконавче провадження №ВП 12864879, оскільки першим заступником прокурора Івано-Франківської області подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду на рішення суду по даній справі, однак виконавче провадження старшим державним виконавцем протиправно не було зупинено. Просив позов задовольнити.
Відповідач, представник відповідача ВДВС ГУЮ в Івано-Франківській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що діяла згідно чинного законодавства, підстав для зупинення виконавчого провадження до закінчення терміну добровільного виконання не було, а вийти за межі наданих законом повноважень не мала права. Просила в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає оскаржувані постанови винесеними правомірно.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов”язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч.4 ст.257 КАСУ примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ЗУ ”Про виконавче провадження”. Відповідно до ст.2 даного Закону примусове виконання рішень судів покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів МЮУ, а відповідно до ст.20-1 Закону на ППВР ДВС обласних управлінь юстиції - покладається виконання рішень за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, в тому числі і УМВСУ.
Судом встановлено, що на виконанні в старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 .знаходиться виконавче провадження №ВП 12864879 про стягнення з УПФУ в Галицькому районі на користь ОСОБА_3. недоплаченої пенсії за 2005-2007 року в розмірі 58205,94 грн.
Як встановлено в судовому засіданні 19.05.2009 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику добровільний термін для добровільного виконання рішення до 26.05.2009 року. Однак, позивач звернувся до відповідача із заявою №8561/06 від 26.05.2009 року про продовження добровільного виконання постанови суду та про відкладення провадження виконавчих дій, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження УПФ в Галицькому районі отримало 25.05.2009 року, а також з підстав закінчення виплатного періоду пенсій. На підставі поданої заяви 28.05.2009 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій та продовжено термін для добровільного виконання постанови суду до 02.06.2009 року.
04.06.2009 року позивач повідомив відповідача про те, що прокуратурою готується касаційне подання та просив зупинити термін добровільного виконання виконавчого листа до винесення рішення Вищого адміністративного суду України.
18.06.2009 року УПФ в Галицькому районі повторно звернулося до відповідача із заявою №2977/06 від 15.06.2009 року та просило зупинити термін добровільного виконання виконавчого листа до винесення рішення Вищого адміністративного суду України у зв'язку з тим, що прокуратурою Івано-Франківської області підготовлено та 15.06.2009 року відправлено касаційне подання на оскарження постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Однак, в листі від 17.06.2009 року УПФ в Галицькому районі просить, згідно ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження», відкласти виконання рішення суду, у зв'язку з касаційним поданням. На підставі чого 18.06.2009 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 27.06.2009 року.
Судом встановлено, що старшим державним виконавцем ОСОБА_2 03.07.2009 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
За наслідками судового розгляду суд погоджується з діями державного виконавця при виконанні вищевказаного судового рішення та вищевказаними постановами з огляду на нижчевикладене.
Згідно з ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Статтею 24 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Відповідно ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Згідно статті 45 вказаного Закону, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, УПФ в Галицькому районі в добровільний термін, який закінчився 02.06.2009 року, постанови суду не виконало, а тому старшим державним виконавцем ОСОБА_2, правомірно на підставі ст. ст. 45, 46 ЗУ «Про виконавче провадження» 03.07.2009 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а тому суд приходить до висновку, що підстав для скасування зазначених постанов не має.
Згідно п. 10 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 4.5. Інструкції про проведення виконавчих дій виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку унесення касаційного подання прокурора на рішення суду. При цьому сторона виконавчого провадження, якій стало відомо про зазначену обставину, або прокурор має надати належним чином завірену копію касаційного подання.
Однак в судовому засіданні встановлено, що ні позивачем, а ні прокуратурою Івано-Франківської області до 02.06.2009 року (закінчення продовженого строку добровільного виконання) старшому державному виконавцю не було надано належним чином завіреної копію касаційного подання. Крім того, відповідно до листа позивача .
Таким чином за таких обставин підстав для винесення постанови про зупинення дії постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.07.2009 року виконавчого проводження №ВП 12864879 у відповідачів не було.
На підставі фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої області Головного управління юстиції щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є правомірними, зазначені постанови зупиненню та скасуванню не підлягають, а тому позов не може бути задоволено.
На підставі ст.46 ЗУ “Про виконавче провадження”, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.ст. 162, 181 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 07.09.09, як дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя В.Д. Гундяк