ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2009 року № 2а-1174/09/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Бітківській Г.П.,
за участю: представника відповідача ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_2звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними. Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та такими, що винесені з порушенням норм матеріального права України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення . Вважає, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 3 071,81 грн. і 28 024,65 грн за не додержання граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30 718,10 грн та 140 123,25 грн. відповідно.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську 24.02.2005 року проведена перевірка з питань своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів, в тому числі сплата яких була розстрочена відповідно до договору за №14/24-205 від 14.04.2001 року. За наслідками перевірки відповідачем встановлено факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов”язань, про що складений акт №167/23-6/31262254 від 24.02.2005 року. Судом встановлено, що суми несвоєчасно сплачених податкових зобов”язань ОСОБА_2 складались з самостійно задекларованих податкових зобов”язань та розстрочених сум податкового боргу згідно договору за №14/24-205 від 14.04.2001 року.
При цьому в даному акті посадовою особою ДПІ замість номеру договору про розстрочення зазначено номер відповідного рішення ДПІ - №11403/14р-24, що не вплинуло на відповідність даного акту фактичним обставинам справи. На підставі вищевказаного акту відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000982312/0 від 24.02.2005 року, яким на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції в сумі 3 071,81 грн. та №0000992312/0 від 24.02.2005 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 28 024,65 грн.
Судом встановлено, що позивачем самостійно подано декларації з податку на додану вартість №53241 від 19.07.2002 року в сумі 15 414 грн. та №73277 від 19.09.2002 року в сумі 55 367 грн. Строк сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань за вказаними деклараціями згідно вимог п.п.5.3.1.ст.5 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” закінчився відповідно 30.07.2002 року та 30.09.2002 року. Однак як вбачається з матеріалів справи за декларацією №53241 від 19.07.2002 платник сплатив зобов'язання з затримкою більше 30-ти календарних днів, за декларацією №73277 від 19.09.2002 року частину суми ОСОБА_2 сплачено з затримкою до 30-ти календарних днів (3 454 грн), іншу частину - з затримкою більше 30-ти календарних днів (31 313 грн.).
Факт подачі вищевказаних декларацій крім акту за №167/23-6/31262254 від 24.02.2005 року, підтверджується випискою з облікової картки ОСОБА_2 по ПДВ станом на 31.12.2002 року.
Не заперечував фактів подання вищезгаданих декларацій і сам позивач.
Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах. Тобто, підставою для нарахування зазначених штрафів є дві обов'язкові умови: податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, а строк його сплати повинен бути визначений законом.
В даному випадку податкові зобов”язання ОСОБА_2 є узгодженими з дати подання податкових декларацій, строк сплати зобов”язань встановлений п.п..5.3.1.ст.5 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.
Таким чином суд вважає оскаржувані рішення відповідача №0000982312/0 від 24.02.2005 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 345,40 грн. та № №0000992312/0 від 24.02.2005 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 9 345,24 грн. правомірними.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2004 року по справі за №6/6-2/202 про списання заборгованості зі сплати податків та зборів, оскільки згідно даного судового рішення позивачу списана податкова заборгованість, яка існувала станом на 01.05.2000 року, а в спірних правовідносинах податкові зобов”язання виникли у 2002 році.
Однак з правомірністю застосування штрафних санкцій в іншій частині оскаржуваних рішень суд погодитись не може виходячи з наступних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення перевірки у відповідача була наявна заборгованість зі сплати податку на додану вартість.
Згідно матеріалів справи 14.04.2001 року між сторонами укладено договір про розстрочення №14/24-205, відповідно до п.п.1 п.1 якого ДПІ розстрочила сплату податкового боргу з 01.01.2002 по 31.12.2004 року. Як було встановлено в судовому засіданні несвоєчасно сплачена сума заборгованості, яка зазначена в вищезгаданому акті перевірки, входила до розстрочених сум податкового боргу у відповідності до договору про розстрочення.
Дана обставина згідно ч.3 ст. 72 КАС України доказування не потребує, як така, що визнається сторонами та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.
В зв'язку з несплатою у встановлені законом строки суми заборгованості до відповідача були застосовані штрафні санкції у відповідності до ст.17 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджет та державними цільовими фондами”.
Однак застосування штрафних санкцій, установлених підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону, за порушення строків сплати сум податкового боргу, розстрочених відповідно до ст.18 Закону, останнім не передбачено.
На підставі наведеного суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Так відповідачем позивачу по справі неправомірно нараховано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення за №0000982312/0 від 24.02.2005 року на суму 2 726 грн. 41 коп. за несвоєчасну ( до 30 днів) сплату розстроченого податкового боргу в розмірі 27 261 грн. 10 коп. та штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення за №0000992312/0 від 24.02.2005 року на суму 18 679 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 21 коп. за несвоєчасну ( до 90 днів) сплату розстроченого податкового боргу в розмірі 93 396 грн. 05 коп.
За таких обставин оскаржувані рішення слід визнати частково недійсними в вищезгаданих сумах неправомірно застосованих штрафних санкцій.
Враховуючи вимоги ч.3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, необхідно присудити йому відповідно до задоволених вимог, тобто стягненню з Державного бюджету України в користь ОСОБА_2 підлягає 58 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст. 94, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати частково недійсним рішення ДПІ в м.Івано-Франківську за №0000982312/0 від 24.02.2005 року в сумі 2 726 (дві тисячі сімсот двадцять шість) грн. 41 коп.
Визнати частково недійсним рішення ДПІ в м.Івано-Франківську за №0000992312/0 від 24.02.2005 року в сумі 18 679 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 21 коп.
Стягнути з державного бюджету України в користь ОСОБА_2 58 (п'ятдесят вісім) грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 08.09.09, як дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя В.Д. Гундяк