Копія Справа № 2-а-1772/08/1170
Категорія статобліку - 2.5
01 квітня 2009 р. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О.Ю.
при секретарі - Яровій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про незаконність дій посадових осіб відповідача, -
31 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача, які пов'язані з системним непроведенням повного комплексу заходів примусового виконання та реалізації судового рішення з 25.03.2005 р., безпідставним поверненням виконавчого документа 21.04.2006 р., неправомірною відмовою у відкритті провадження 17.05.2006 р., а також невиконанням судового рішення від 12.06.2008 р. в намаганні виконання (незаконному поверненні виконавчого листа постановою від 18.08.2008 р.); визнати нечинною постанову від 08.08.2008 р. про повернення виконавчого документа заявнику; зобов'язати відповідача знову прийняти виконавчий документ та провести повний комплекс заходів примусового виконання; стягнути збитки в сумі 737,124 грн., спричинені бездіяльністю відповідача та знеціненням сум, що стягуються внаслідок інфляції; встановити місячний строк виконання судового рішення від дня його винесення; зобов'язати відповідача надати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.
У судовому засіданні 01.04.2009 р. представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні змісту адміністративного позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився. У своїх письмових запереченнях (а.с. 28-30) проти адміністративного позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову, а також просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши представника позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, зазначивши, що позивач просить визнати нечинною постанову від 08.08.2008 р. не про повернення виконавчого документа заявнику, а постанову від 18.08.2008 р., винесену головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання за виконавчим листом №2-31/2004, виданим 23.02.2005 р. Апеляційним судом Одеської області про стягнення на користь ОСОБА_1 1616 грн. 50 коп. (далі - оскаржувана постанова).
Судом встановлено, що 07.12.2004 р. на підставі рішення апеляційного суду Одеської області з Управління державного казначейства в Одеській області на користь позивача стягнуто 1616,50 грн. На виконання зазначеного рішення апеляційний суд Одеської області видав виконавчий лист №2-31 від 23.02.2005 р. (а.с. 7, 37-38), який був переданий на виконання відповідачеві. Виконавче провадження було відкрито на підставі постанови відповідача від 25.03.2005 р. ?ро відкриття виконавчого провадження” (а.с. 9). Зазначене рішення апеляційного суду Одеської області відповідачем до цього часу не виконане.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача: визнати протиправними дії відповідача, які пов'язані з системним непроведенням повного комплексу заходів примусового виконання та реалізації судового рішення з 25.03.2005 р., безпідставним поверненням виконавчого документа 21.04.2006 р., неправомірною відмовою у відкритті провадження 17.05.2006 р. не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що перший раз виконавчий документ повертався стягувачеві постановою державного виконавця відповідача від 21.04.2006 р. (а.с. 69) на підставі пункту 2 статті 40 Закону України ?ро виконавче провадження”. Зазначена постанова відповідача стягувачем у 10-денний строк не була оскаржена і набрала чинності. У своєму адміністративному позові позивач не заявляє позовних вимог про скасування або визнання нечинною постанови державного виконавця відповідача від 21.04.2006 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Другий раз виконавчий документ було повернуто стягувачу постановою державного виконавця відповідача від 17.05.2006 «Про відмову у відкритті виконавчого провадження» відповідно до вимог пункту 7 статті 26 Закону України ?ро виконавче провадження”. Зазначену постанову державного виконавця відповідача представником позивача ОСОБА_2було оскаржено до Котовського районного суду Одеської області, який видав виконавчий документ. Судовий спір не закінчено, так як ухвалу зазначеного місцевого суду у цивільній справі № 2-411/08 від 12.06.2008 р. (а.с. 6) скасовано ухвалою Апеляційного суду Одеської області у справі № 22ц-4872/08 від 03.12.2008 р. (а.с. 31-33), а справу направлено на новий розгляд до зазначеного місцевого суду іншим суддею. Позивачем подана касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду Одеської області у справі № 22ц-4872/08 від 03.12.2008 р. (а.с. 63). Оскільки в адміністративному позові позивач не заявляє позовних вимог про скасування або визнання нечинною постанови державного виконавця відповідача від 17.05.2006 «Про відмову у відкритті виконавчого провадження», а законність дій державного виконавця відповідача щодо повернення виконавчого документа стягувачеві є предметом розгляду в іншій цивільній справі Котовським міськрайонним судом Одеської області, суд не знаходить підстав для задоволення зазначених позовних вимог позивача.
Судом встановлено, що 18.08.2008 р. головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3була винесена постанова ?ро відмову у відкритті виконавчого провадження” щодо примусового виконання за виконавчим листом №2-31/2004, виданим 23.02.2005 р. Апеляційним судом Одеської області про стягнення на користь ОСОБА_1 1616 грн. 50 коп. (а.с. 38) (далі - оскаржувана постанова).
В оскаржуваній постанові зазначено, що відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України ?ро виконавче провадження”, виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України здійснюється органами Державного казначейства України в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 09.07.2008 р. № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», відповідно до якої виконання рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України здійснюється виключно органами Державного казначейства України. Згідно з підпунктом 2 пункту 4 зазначеного Порядку, фізичні особи подають виконавчі документи органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання у разі повернення за рішенням суду вартості конфіскованого майна, іншого майна, що переходить у власність держави, вилученого податковими, митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами. Таку ж норму щодо безспірного списання коштів бюджету встановлено статтею 25 Бюджетного кодексу України. На думку представника відповідача, зазначені норми виключають здійснення примусового виконання виконавчого документу відповідачем, а тому він вважає, що оскаржувана постанова є обґрунтованою і відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 31 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атів України” відшкодування, відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2008 році за вимогою органів державної виконавчої служби України здійснюється органами державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених в Державному бюджеті України на цю мету.
На виконання частини четвертої статті 31 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атів України” та відповідно до „Положення про Державне казначейство”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232, розроблено „Порядок виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів”, який затверджений наказом Державного казначейства України від 04.02.2008 р. №39 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.02.2008 р. за №110/14801.
Відповідно до пункту 2.4 зазначеного Порядку, виконання рішень суду, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється у разі надходження до Державного казначейства постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа та оформленої належним чином у двох примірниках платіжної вимоги.
На підставі ч. 2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 25 Бюджетного кодексу України, Постановою Kабінету міністрів України від 09.07.2008 року №609 затверджено „Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ” (далі - Порядок №609).
Згідно пункту 12 Порядку №609, у разі надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа та оформленої у двох примірниках платіжної вимоги Державне казначейство здійснює безспірне списання коштів, які належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, в межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків.
На підставі аналізу зазначених нормативно-правових актів суд приходить до висновку про те, що для безспірного списання коштів органами Державного казначейства України у даному випадку необхідною умовою є надходження до органу ДКУ постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа та оформленої належним чином у двох примірниках платіжної вимоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України ?ро виконавче провадження”, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення.
Суд вважає, що державний виконавець зобов'язаний був винести постанову про відкриття виконавчого провадження та направити її примірник разом з виконавчим документом та оформленою належним чином у двох примірниках платіжною вимогою до відповідного органу Державного казначейства України для безспірного списання коштів на користь позивачки, а не відмовляти у відкритті виконавчого провадження.
Згідно із ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, а тому постанову від 18.08.2008 р., винесену головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання за виконавчим листом №2-31/2004, виданим 23.02.2005 р. Апеляційним судом Одеської області про стягнення на користь ОСОБА_1 1616 грн. 50 коп., - належить визнати нечинною.
Оскільки суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання нечинною оскаржуваної постанову то, на думку суду, позовні вимоги позивача з проханням стягнути з відповідача збитки в сумі 737,124 грн., спричинені бездіяльністю відповідача та знеціненням сум, що стягуються внаслідок інфляції - слід залишити без задоволення.
Суд також наголошує на тому, що встановлення строку виконання судового рішення, а також зобов'язання відповідача надати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення є процесуальним правом, а не обов'язком суду. У зв'язку з тим, що КАС України встановлює порядок набрання судовим рішенням законної сили, суд вважає, що на даний час немає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підтвердження понесених витрат позивачем надано квитанцію №15 від 31.10.2008 року про сплату державного мита у розмірі 3,40 грн. (а.с. 1), договір про надання юридичних послуг від 01.10.2008 року, згідно п. 3 якого передбачено оплату послуг у сумі 1200 грн. (а.с. 77), а також розрахункову квитанцію серії ААКД №138422, яка підтверджує сплату позивачем своєму представникові винагороди за правову допомогу в розмірі 1200 грн. (а.с. 76).
Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590, граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у адміністративних справах, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
У період розгляду даної адміністративної справи діючим законодавством України були встановлені такі розміри мінімальної заробітної плати: з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р. - 605 грн.; з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. - 605 грн.; з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р. - 625 грн. Виходячи із граничного розміру компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою (5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день), розмір компенсації за один повний 8-год. робочий день повинен скласти: за період з 01.12.2008 р. по 31.03.2009 р. - 30,25 грн. (605 грн. Х 5%); за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р. - 31,25 грн. (625 грн. Х 5%).
У відповідності із відповідними журналами судових засідань, представник позивача приймав участь у судових засіданнях за період з 23.12.2008 р. по 27.03.2009 р. загальною тривалістю 108 хвил. Отже, сума компенсації за зазначений період становить 6,80 грн. Враховуючи ту обставину, що 01.04.2009 р. представник позивача знаходився у судовому засіданні 10 хвил., сума компенсації становить 0,65 грн.
Таким чином, витрати позивача на правову допомогу, що підлягають стягненню, становлять 7,45 грн. (6,80 грн. + 0,65 грн.= 7,45 грн.).
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Kабінету міністрів України від 09.07.2008 року №609 ?ро затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ”, ст.ст. 94, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинною постанову від 18.08.2008 р., винесену головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання за виконавчим листом №2-31/2004, виданим 23.02.2005 р. Апеляційним судом Одеської області про стягнення на користь ОСОБА_1 1616 грн. 50 коп.
3. Зобов'язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконати дії по примусовому виконанню виконавчого листа №2-31/2004, виданого 23.02.2005 р. Апеляційним судом Одеської області про стягнення на користь ОСОБА_1 1616 грн. 50 коп.
4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Присудити на користь ОСОБА_1 всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, які складаються зі сплаченого нею державного мита в сумі 3,40 грн. та з витрат на правову допомогу в сумі 7,45 грн., з Державного бюджету України.
6. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.04.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.04.2009 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.Ю. Флоренко