Справа № 2-а-150/08
Категорія статобліку - 32
17 жовтня 2008 р. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О.Ю.
при секретарі - Яровій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії для відновлення порушених прав, -
27 червня 2008 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в якій посилаючись на ту обставину, що відповідачем при вилученні у неї паспорта громадянки України порушені норми чинного законодавства України, просить зобов'язати відповідача видати позивачці паспорт громадянина України.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, представник відповідача Усатенко В.Ю. позовні вимоги не визнав та просив відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що у червні 2006 року працівниками відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області у позивачки було вилучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 20.01.2004 р. Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. 6) (далі - паспорт).
Відповідно до довідки від 11.07.2006 р. №8/1295 виданої відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, паспорт у позивачки було вилучено на період проведення перевірки підстав документування (а.с. 11).
Згідно з листом відповідача від 16.04.2008 р. № 8/т-31, адресованим матері позивачки - ОСОБА_3 (а.с. 12), повідомлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки законності видачі працівниками Кіровоградського РВ УМВС України в Кіровоградській області паспортів на ім'я позивачки та її батька - ОСОБА_4 (а.с. 8) встановлено, що зазначені паспорти визнано виданими незаконно і відповідно такими, що підлягають вилученню.
Позивачка у своїй позовній заяві вважає дії відповідача по вилученню у неї паспорта неправомірними виходячи з наступного:
Порядок набуття та припинення громадянства України визначається Законом України „Про громадянство України” (далі - Закон).
Відповідно Указу Президента України від 27.03.2001 р. №215/2001 „Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства покладено на Міністерство внутрішніх справ України.
Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань громадянства, яким є відповідач, визначено ст. 24 Закону. Зокрема у п. 5 зазначеної статті визначено право Відповідача скасовувати прийняті ним рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону. Статтею 21 визначено конкретні підстави скасування рішення Про оформлення набуття громадянства - якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Суд вважає, що посилання позивачки на порушення відповідачем ст. ст. 21, 24 Закону є необґрунтованими, оскільки відповідач у даному випадку не приймав рішення про оформлення набуття громадянства України позивачкою.
Позивачка посилається на те, що набула громадянство України на підставі п. 8. ч. 1 ст. 6 Закону, а саме у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини.
Суд вважає, що посилання позивачки на набуття нею громадянство України на підставі п. 8. ч. 1 ст. 6 Закону, а саме у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини, є необґрунтованими у зв'язку з наступним.
На підставі висновку відповідача від 17.11.2006 р. за результатами перевірки підстав видачі працівниками паспортного підрозділу Кіровоградського РВ УМВС України в Кіровоградській області паспортів громадянина України на ім'я позивачки та її батька ОСОБА_4 (а.с. 36, 37) встановлено, що згідно інформації Республіканського адресного бюро та автоматичного комплексу паспортної системи ПВУ Поліції Республіки Вірменія від 02.10.2006 вих. № 25/01-15376 (а.с. 38), гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., по паспорту громадянина Республіки Вірменія серії НОМЕР_2, виданому 08.08.2000 р. Анійським відділом Поліції Республіки Вірменія, з 10.08.2000 р. значиться прописаним в Республіці Вірменія, за адресою: Республіка Вірменія, АДРЕСА_1
Паспорт громадянина Республіки Вірменія серії НОМЕР_2, виданий 08.08.2000 р. гр. Республіки Вірменія ОСОБА_4, у зв'язку з обміном паспорту серії НОМЕР_3, виданого 15.09.1992 р. Анійським РВВС Республіки Вірменія. Факт звернення батька відповідачки із заявою про видачу паспорта громадянина Республіки Вірменія підтверджується заявою про видачу паспорта (форми №1) (з відповідним перекладом), підписаною особисто батьком позивачкиОСОБА_4 (а.с. 39). Представник позивачки в судовому засіданні визнав факт видачі батькові позивачки ОСОБА_4 паспорта громадянина Республіки Вірменія, лише зазначив, що на даний час в Республіці Вірменія триває службова перевірка законності видачі цього паспорта, оскільки, за твердженням представника позивачки,ОСОБА_4 заяву про видачу паспорта (форми №1) особисто не підписував.
Згідно п. 1 ст. 10 Закону Республіки Вірменії „Про громадянство Вірменії” особа вважається громадянином Республіки Вірменія, якщо до набрання законної сили Конституції Республіки Вірменії (05.07.1995 р.) ця особа не набула громадянства іншої держави або відмовилася від нього напротязі року з дня набрання законної сили Законом Республіки Вірменії „Про громадянство Вірменії” (16.11.1995 р. - 16.11.1996 р.).
Тобто при оформленні паспорта громадянина України гр.ОСОБА_4 було надано на обмін паспорт серії НОМЕР_4, вже заявлений ним втраченим при оформленні паспорту НОМЕР_3, виданого 15.09.1992 Анійським РВВС Республіки Вірменія. Також, враховуючи факт оформлення паспорта за місцем постійного проживання ОСОБА_4, станом на 15.09.1992 р. та на 10.08.2000 р. він був постійно прописаний в Республіці Вірменія.
Відповідачем був зроблений висновок, що за станом на 24.08.1991 р. (на момент проголошення незалежності України) та 13.11.1991 р. (на момент прийняття Закону України „Про громадянство України”) гр.ОСОБА_4 на території України постійно не проживав і зареєстрованим на законних підставах не був, під дію Закону України „Про громадянство України” не підпадає і громадянином України не являється.
Для з'ясування обставин справи, працівниками відділу ПРФО УМВС України в Кіровоградській області проведено додаткову перевірку щодо можливого набуття чи прийняття громадянства України, в результаті якої встановлено, що гр.ОСОБА_4 з клопотанням щодо оформлення документів з питань громадянства до паспортних підрозділів Кіровоградської області та ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області не звертався. Тому за наслідками проведеної перевірки паспорт громадянина України у ОСОБА_4 був вилучений.
На підтвердження факту перебування у громадянстві України матері позивачки - ОСОБА_3 представник позивачки посилався на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09.10.2007 р. у справі №22-1640 2007 р. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.06.2007 р. в цивільній справі за її заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (а.с. 73 - 75). Зазначеним рішенням було скасоване рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.06.2007 р. і ухвалене нове рішення, яким заява ОСОБА_3 була задоволена і встановлений факт її проживання в Україні станом на 13.11.1991 р., що було необхідно їй для вирішення питання про належність до громадянства України. Тому на даний момент мати позивачки - ОСОБА_3 користується паспортом громадянина України серії НОМЕР_5, виданим Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області 07.07.2001 р. (а.с. 7).
Відповідно до ст. 14 „Набуття громадянства України дитиною у зв'язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них„ Закону України „Про громадянство України”, дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків. Дитина, яка є іноземцем, один із батьків якої є громадянином України, а другий - іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Судом встановлено, що позивачка народилася у Вірменії у м. Маралік, а тому була іноземцем. Батько позивачки не може вважатися громадянином України, оскільки станом на 20.01.2004 р. (дата видачі позивачці паспорта громадянина України) йому був виданий паспорт громадянина Республіки Вірменія (серії НОМЕР_2, виданий 08.08.2000 р.), а подвійне громадянство в Україні не допускається.
Отже, громадянкою України є лише мати позивачки, а тому для реєстрації набуття позивачкою громадянства України її мати повинна була звернутися з відповідним клопотанням до компетентних органів. Позивачка не надала до суду жодних доказів подання її матір'ю відповідного клопотання щодо реєстрації набуття позивачкою громадянства України.
У своїх усних поясненнях в судовому засіданні представник відповідача посилався на ту обставину, що адміністративний позов був поданий позивачем з порушенням річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Тому з урахуванням вимог ч. 1 ст. 100 КАС України в задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Представник відповідача стверджував, що позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів коли в неї було вилучено паспорт громадянина України, про що була видана відповідна довідка від 11.07.2006 р. (а.с. 11). Також як на докази пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду представник відповідача посилався на висновок про відмову у видачі позивачці закордонного паспорта від 15.11.2006 р. (а.с. 69) та на повідомлення про відмову у видачі позивачці закордонного паспорта (а.с. 70). Доказів того, що позивачка була належним чином ознайомлена із зазначеним висновком або повідомленням представник відповідача до суду не надав. Також представник відповідача не надав до суду доказів, які б підтверджували, що позивачка була належним чином ознайомлена з результатами проведення перевірки підстав документування на період якої у позивачки було вилучено паспорт.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивачкою не був пропущений, оскільки вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів тільки після отримання матір'ю позивачки - ОСОБА_3 листа відповідача від 16.04.2008 р. № 8/т-31 (а.с. 12).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач надав всі необхідні докази, якими підтверджується правомірність його дій.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку діяв правомірно із дотриманням всіх зазначених принципів.
Тому суд приходить до висновку, що з урахуванням обставин справи, дії відповідача щодо вилучення паспорта позивачки не можна вважати такими, що суперечать вимогам Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 14 Закону України „Про громадянство України”, ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.10.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 22.10.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом :
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.Ю. Флоренко
Дата виготовлення постанови у повному обсязі - 22.10.2008 р.