Копія Справа № 2-а-1491/08
Категорія статобліку - 49
25 грудня 2008 р. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О.Ю.
при секретарі - Яровій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Єлисаветградська транспортна кампанія» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про визнання дій відповідача неправомірними, -
20 жовтня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Єлисаветградська транспортна кампанія» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, в якій, посилаючись на порушення відповідачем чинного законодавства при проведенні виконавчих дій, просить визнати неправомірними дії відповідача та скасувати постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, видані відповідачем: 15.07.2008 р., 24.09.2008 р., 06.10.2008 р.
У судовому засіданні 25.12.2008 р. представник позивача Глазков А.С. позовні вимоги підтримав повністю та надав пояснення згідно позовної заяви. Представник відповідача Масленников В.В. проти адміністративного позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2008 року на адресу позивача від відповідача поштою надійшли постанови про стягнення з позивача виконавчого збору (далі - оскаржувані постанови) в наступному порядку:
- постанова від 15.07.2008 р. по виконанню виконавчого листа № 4/414, виданого 27.03.2008 р. господарським судом Кіровоградської області про стягнення з позивача на користь Кіровоградського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів м. Кіровограда коштів в сумі 38653,66 грн. (а.с. 5);
- постанова від 15.07.2008 р. про стягнення виконавчого збору по виконанню виконавчого листа № 18/295, виданого 09.01.2008 р. господарським судом Кіровоградської області про стягнення з позивача на користь Управління ПФУ у м. Кіровограді коштів в сумі 411709,30 грн. (а.с. 4);;
- постанова від 24.09.2008 р. по виконанню виконавчого листа №2а-12, виданого 31.07.2008 р. Кіровоградським окружним адміністративним судом про стягнення з позивача на користь Управління ПФУ у м. Кіровограді боргу в сумі 334003,78 грн. (а.с. 6);;
- постанова від 06.10.2008 р. по виконанню виконавчого листа №2/102, виданого 02.07.2008 р. господарським судом Кіровоградської області про стягнення з позивача на користь Управління ПФУ у м. Кіровограді боргу в сумі 55845,08 грн. (а.с. 7);
У всіх вищезазначених постановах зазначалося що боржником в добровільному порядку рішення суду не виконано, що, за твердженням позивача, не відповідає фактичним та документальним обставинам справи.
У відповідності до вимог ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до вимог п.1 ст. 257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Судові рішення, щодо процесуальних дій, згідно ст. 157 КАС України, можуть бути викладені у формі ухвали.
У зв'язку зі складним матеріальним становищем позивача по вказаним виконавчим документам подано до суду заяви про надання розстрочкки і відстрочки виконання рішення суду та за результатами судового розгляду такі вимоги задоволено повністю. В усіх випадках самими стягувачами надано погодження, щодо надання розстрочки та відстрочки сплати боргу відповідно до затверджених графіків виконання такої. Так, зокрема:
По справі № 4/414 господарським судом Кіровоградської області від 25.04.2008 р. винесено ухвалу про надання розстрочки виконання постанови суду від 27.12.2007 р. та призначено до стягнення рівними частками по 2971,14 грн., починаючи з квітня 2008 р. по березень 2009 р. (а.с. 11-12).
По справі № 18/295 господарським судом Кіровоградської області від 03.03.2008 р. винесено ухвалу про розстрочення виконання рішення суду строком на 60 місяців (5 років), шляхом погашення боргу щомісячно починаючи з березня 2008 р. по 6861,82 грн. за встановленим графіком (а.с. 8-10).
По справі № 2а-12 Кіровоградським окружним адміністративним судом 26.09.2008 р. винесено ухвалу про розстрочення виконання постанови суду від 31.07.2008 р. в частині стягнення з позивача заборгованості по страхових внесках в загальній сумі 84352,92 грн. шляхом сплати цієї заборгованості щомісячними платежами, починаючи з жовтня 2008 року до вересня 2012 року в сумі 1405,88 грн. та відстрочено до 01.10.2018 року сплату фінансових санкцій в сумі 19 876,39 грн., а також пені в сумі 55774,47 грн. (а.с. 15).
По справі № 2/102 господарським судом Кіровоградської області 10.09.2008 р. винесено ухвалу про розстрочення виконання рішення суду на 48 календарних місяців, починаючи з вересня 2008 р. в сумі 1163,44 грн. щомісяця (а.с. 13-14).
Відповідно до вказаних ухвал та з метою належного виконання рішень судів позивач щомісяця сплачував стягувачам необхідні суми та звітував належним чином до відповідача.
Згідно з вимогами п.1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір від фактично стягненої суми.
Примусове виконання рішення суду, відповідно до вимог ст. ст. 50, 63 ЗУ ?ро виконавче провадження”, полягає в зверненні стягнення на грошові кошти боржника, а в разі відсутності коштів на розрахункових рахунках, на його майно.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Кошти, що обліковуються на рахунку боржника підлягають примусовому списанню у відповідності із вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Згідно вимог ст. 44-1 ЗУ «Про виконавче провадження», грошові суми, стягнені з боржника як такі, що належать до виплати стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби та в подальшому перераховуються згідно платіжних доручень.
Позивач зазначає про те, що по всім вказаним виконавчим провадженням кошти перераховувалися ним безпосередньо на розрахункові рахунки стягувачів, відповідно до наданих реквізитів та затверджених графіків погашення заборгованості.
Позивач наголошує на тому, що відповідно до вимог ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення.
Позивач вважає що оскаржувані постанови підлягають скасуванню, оскільки зазначені виконавчі документи виконуються ним у добровільному порядку, належним чином та у встановлені судами строки.
Представник відповідача у своїх усних поясненнях у судовому засіданні, зокрема, зазначив, що позивач пропустив встановлений ч. 5 ст. 46 Закону України від 21.04.1999 р. №606-XIV „Про виконавче провадження” (далі - Закон) 10-денний строк для оскарження постанов про стягнення виконавчого збору, які були видані відповідачем: 15.07.2008 р., 24.09.2008 р. Тому, з урахуванням положень ст. ст. 100, 181 КАС України, просив відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову.
Представник позивача у свою чергу зазначив, що всі оскаржувані постанови позивач отримав 10.10.2008 р. одним листом відповідача, на доказ чого надав суду копію аркушів журналу реєстрації вхідної кореспонденції, в якому під вхідним номером 834 значиться лист відповідача, у додатках до якого зазначені всі оскаржувані постанови (а.с. 35-37). Позовна заява була подана позивачем 20.10.2008 р., тобто з дотриманням 10-денного строку, встановленого для оскарження постанов про стягнення виконавчого збору.
Враховуючи ті обставини, що представник відповідача не надав до суду доказів того, що всі оскаржувані постанови були направлені ним позивачеві своєчасно, тобто не пізніше ніж наступного дня після їх винесення (ч. 5 ст. 46 Закону), а також усні пояснення представника відповідача про те, що законодавство України не передбачає обов'язку відповідача надсилати постанови рекомендованою кореспонденцією із зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень, у зв'язку з чим зазначених доказів не існує, суд приходить до висновку про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду для оскарження постанов відповідача про стягнення виконавчого збору.
У своїх усних поясненнях у судовому засіданні представник відповідача також зазначив, що позивач не повідомляв відповідача про те, що звернувся до відповідних судів із заявами про розстрочення та відстрочення виконання судових рішень, по яких були відкриті виконавчі провадження, а тому по закінченню строку на їх добровільне виконання відповідач правомірно виніс постанови про стягнення виконавчого збору. Також він зазначив, що у зв'язку з тим, що позивач погашає заборгованість перед стягувачами у розмірах та у строки, що встановлені відповідними ухвалами про розстрочення та відстрочення виконання судових рішень, відповідач ще жодного разу не стягнув з позивача виконавчий збір. Представник відповідача наголошував на тому, що скасування оскаржуваних постанов не дозволить йому у майбутньому повторно винести такі постанови у випадку, якщо позивачем буде порушений строк або розмір внесення заборгованості перед стягувачами, що встановлені відповідними ухвалами про розстрочення та відстрочення виконання судових рішень.
Суд вважає доводи відповідача обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону, копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
На підставі ч.ч. 1, 2, 6 ст. 30 Закону, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Зазначаючи у своєму позові про те, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення, позивач, натомість не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з письмовими заявами щодо підтвердження фактів несвоєчасного одержання ним вказаних постанов про відкриття виконавчого провадження, що було б підставою для відкладення відповідачем провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 Закону, та поновлення позивачеві строку для добровільного виконання рішень судів.
Також представник позивача не надав суду доказів того, що повідомляв відповідача про намір звернутися до відповідних судів із заявами про розстрочення та відстрочення виконання судових рішень, по яких були відкриті виконавчі провадження. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що строк для добровільного виконання відповідних судових рішень не може перевищувати семи днів, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно приступив до примусового виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 34 Закону, обставинами, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, зокрема є надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
На підставі п. 1 ст. 35 Закону, державний виконавець має право зупинити виконавче провадження, зокрема, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. Причому, згідно із абз. 4 ч. 2 ст. 36 Закону, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення, виконавче провадження зупиняється до розгляду питання по суті.
Представник позивача не надав суду доказів того, що позивач наполягав на зупиненні виконавчих проваджень у порядку, передбаченому ст. ст. 34-36 Закону, внаслідок надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 46 Закону, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Оскільки відповідач правомірно приступив до примусового виконання судових рішень, суд вважає, що оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору були венесені ним правомірно, у відповідності до норм ст. 46 Закону.
Згідно із ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач як державний орган, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і не може виходити за межі ст.ст. 30, 46 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку діяв правомірно із дотриманням усіх зазначених принципів.
На підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд прийшов до висновку, про законність постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, винесених відповідачем: 15.07.2008 р. з виконання виконавчого листа №18/295, 15.07.2008 р. з виконання виконавчого листа №4/414, 24.09.2008 р. з виконання виконавчого листа №2а-12, 06.10.2008 р. з виконання виконавчого листа №2/102 та, відповідно, про безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладено та керуючись ст. ст. 30, 46 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 94, 99, 100, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.12.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.Ю. Флоренко