Копія Справа № 2-а-2932/08/1170
Категорія статобліку - 2.31
17 лютого 2009 р. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О.Ю.
при секретарі - Яровій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про стягнення заборгованості по щомісячній державній допомозі по догляду за дитиною до трирічного віку, Ї
27 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, в якій просить суд стягнути на її користь заборгованість з державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 6227,57 грн. та зобов'язати відповідача виплачувати їй вказану допомогу у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Після доповнень, які вносились до адміністративного позову у процесі розгляду справи (а.с.19-20, 38) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 7810,17 грн.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», як особа, що фактично здійснює догляд за сином - ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, вона отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак, допомогу вона отримує не в розмірі передбаченому ст.15 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а в розмірі згідно ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного суду від 09.07.2007 року, положення ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», визнанні неконституційними, однак відповідач продовжував нараховувати та виплачувати державну допомогу відповідно до ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідач проти адміністративного позову заперечив, посилаючись на те, що позивачу допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась у розмірах, передбачених чинним законодавством. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не вносились, а тому коштів на покриття витрат на виплату державної допомоги у розмірі згідно ст.15 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Крім того, відповідач вказав на пропуск позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду.
У судовому засіданні позивач доповнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та надала суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.
Представник відповідача Михальчук М. Я. заперечив проти адміністративного позову з підстав зазначених у запереченнях проти адміністративного позову (а.с. 21-23).
Дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суд не погоджується із доводами представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки у відповідності до ч.1 ст.99 КАС України, особа може подати адміністративний позов в межах строку, що може бути визначений не лише цим Кодексом, а й іншими законами. Пуктом 55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751, визначено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у позивачки народився синОСОБА_2 (а.с. 6).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», передбачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Як визнано відповідачем у запереченнях, ОСОБА_1 з 10 травня 2007 року перебуває на обліку Управлінні праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області і їй призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, як особі застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно наказу по Петрівській центральній районній лікарні №18-к від 26.03.2007 року.
У відповідності до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції від 22.03.2001 року, д опомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, абз.3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено інший розмір, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Коституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 року, положення абз.3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнанні неконституційними. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.
Статею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено, що прожитковий мінімум для дітей до 6 років: з 1 квітня становить 463 грн., з 1 жовтня Ї 470 грн.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу призначена та виплачувалась допомога по догляду за дитиною в розмір: за липень 2007 року - 129,03 грн., за серпень 2007 року - 129,03 грн., за вересень 2007 року Ї 138,06 грн., за жовтень - 136,13 грн., за листопад - 140,05 та за грудень - 144,10 грн. (а.с.30).
У справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка батьків народженої дитини, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачка з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мала правові підстави для отримання державної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції від 22.03.2001 року, однак всупереч вище вказаному законодавству, відповідач нараховував та виплачував державну допомогу позивачу не в повному обсязі, у зв'язку з чим дії відповідача щодо недоплати позивачці державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в повному обсязі є протиправними.
Підпунктом 7 пункту 23 розділу II вказаного закону внесено зміни до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Підпунктом 8 пункту 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, положення ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції від 28.12.2007 року) є чинними і підлягають виконанню.
З пояснень представника відповідача, які не заперечувались позивачкою, встановлено, що позивачці з 1 січня 2008 року нараховувалась та виплачувалась вказана державна допомога у розмірі згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції від 28.12.2007 року), а тому в діях позивача починаючи з 1 січня 2008 року не вбачається порушення законних прав та інтересів позивачки.
У відповідності до принципу законності суд перевіряє рішення, дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень на відповідність їх Конституції України, законам, іншим нормативно-правовим актам України та міжнародиним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Одночасно з цим, суд не уповноважений перебирати на себе компетенцію інших суб'єктів владних повноважень, крім випадків прямо передбачених законодавствам України.
Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» обов'язок по призначенню і виплаті всіх видів державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Таким чином, суд не вправі здійснювати перерахунок суми недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки це відносено до компетенції відповідного органу соціального захисту населення. В даному випадку суд має зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконати свій обов'язок по здійсненню перерахунку та виплаті недоплаченої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з вимогами чинного законодавства.
На підставі зазначеного, суд вважає що позовна вимога про стягнення на користь позивача заборгованості по вказаній державній допомозі не підлягає задоволенню.
Одночасно з цим, суд в порядку ч.2 ст.11 КАС України, взявши до уваги, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачем законних прав та інтересів позивачки, що виявились у діях відповідача по недоплаті позивачці з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в повному обсязі, діючи з метою унеможливлення в подальшому порушення законних прав та інтересів позивачки, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці вказаної допомоги відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» починаючи з 9 липня 2007 року і до закінчення передбаченого законом строку виплати відповідної державної допомоги.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач, у даному випадку, діяв неправомірно, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), що складаються із сплаченого позивачкою державного мита у у сумі 3,40 грн.
Керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, ст. ст. 13, 15 пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (із змінами та доповненнями), рішенням Коституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 року, ст.ст. 2, 11, 94, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, Ї
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо недоплати з 9 липня 2007 року ОСОБА_1державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років з урахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з 9 липня 2007 року до закінчення передбаченого законом строку виплати відповідної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Присудити на користь ОСОБА_1 всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) державного мита з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.02.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20.02.2009 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.Ю. Флоренко