м. Львів, вул. Чоловського, 2
Справа № 2а-5807/08/1370
18 березня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - Потабенко В.А.
при секретарі - Білас Ю.Ю.,
з участю представника позивача - Царик М.І., доручення № 78 від 09.01.2009 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_1про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю, матеріальна допомога в період професійного навчання та витрат на організацію професійного навчання,
позов заявлено Миколаївським районним центром зайнятості про стягнення з ОСОБА_1коштів в розмірі 4621,84 грн., отриманих у вигляді допомоги з безробіття, матеріальної допомоги в період професійного навчання та витрат на організацію професійного навчання, на думку позивача, обманним шляхом.
Зокрема, позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок приховування відповідачем факту працевлаштування на СП «Гранд Готель»,ОСОБА_1безпідставно було отримано допомогу по безробіттю відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” і завдано матеріальної шкоди у розмірі 4621,84 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позовній .
Відповідачка позов заперечила, пояснила, що вона не обманювала Миколаївський районний центр зайнятості, оскільки не була працевлаштована. Робота, яку їй запропонував МРЦЗ 28.03.2008р. їй не підходила, відтак, вона змушена була шукати засоби до існування. Крім того, зазначила, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, яких треба утримувати.
Представник відповідача позов заперечив, пояснив, що кошти його довірителькою були отримані за договорами про надання оплатних послуг, а не як заробітна плата, оскількиОСОБА_1не була працевлаштована в СП "Гранд Готель", запис у її трудовій книжці про це відсутній.
В судове засідання 18.03.2009 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності на підставі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» відповідачу -ОСОБА_1згідно наказу № 070314 від 14.03.2007 року надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю. Також слід зазначити про те, що у своїй заяві про надання статусу безробітного, відповідачка вказала, що на час звернення до Миколаївського районного центру зайнятості, вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує, заробітку та інших доходів немає, а у разі зміни персональних даних зобов'язується повідомити центр зайнятості.
Позивачем, відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, здійснено перевірку достовірності даних, зазначених у документах відповідача.
За наслідками проведеної перевірки встановлено, що відповідач, перебуваючи на обліку як безробітна з 14.03.2007 року по 17.06.2008 року, отримувала допомогу по безробіттю з 12.06.2007 року по 31.10.2007 року і не повідомила центр зайнятості про отримання доходів від діяльності у сфері надання послуг СП «Гранд-Готель», хоча у своїй заяві зобов'язувалася це зробити.
Таким чином, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості і отримуючи допомогу з безробіття, матеріальну допомогу в період професійного навчання (стипендію) за професією «бармен», відповідач не повідомила про свою трудову діяльність у сфері надання послуг і отримання доходу, чим порушила п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, котрі шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.07 року № 219 та п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2000 року № 307.
Згідно довідки, виданої Миколаївським районним центром зайнятості, № 200 від 21.01.2009 р.,ОСОБА_1за період з 01.09.2007 р. по 07.03.2008 р. отримала 545,21 грн. допомоги з безробіття, 1138,16 грн. матеріальної допомоги в період професійного навчання (стипендія) та 883,50 грн. відшкодування витрат на проїзд в зв'язку з професійним навчанням, а разом 2566,87 грн.
Вартість навчання слухачів за професією "бармен з вивченням англійської мови", у КП ЛО НКК становить 2054,97 грн., що стверджується відповіддю Львівського обласного центру зайнятості № 1798 від 24.06.2008 р. Загальна сума збитків, понесених МРЦ на виплату допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійного навчання та витрат на організацію професійного навчання, становить 4621,84 грн.
Наказом від 24.06.2008 року "Про повернення коштів особою, котра їх отримала обманним шляхом" Миколаївський районний центр зайнятості зняв з обліку як безробітну у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1та зобов'язав її повернути суму незаконно отриманого матеріального забезпечення з безробіття та вартість наданих соціальних послуг (а.с.7).
Листом від 24.06.2008 року № 1592/430 позивач повідомив відповідача про прийняте відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” рішення щодо повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 4621,84 грн. (а.с.5).
Відповідачем кошти в добровільному порядку не повернено, а тому станом на момент розгляду справи заборгованість перед Миколаївським районним центром зайнятості складає 4621,84 грн.
Таким чином, ОСОБА_1порушено вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
Щодо твердження представника відповідача про те, щоОСОБА_1не була працевлаштована в СП "Гранд Готель", записів в її трудову книжку не робилось, вона надавала послуги на підставі договорів про надання послуг, а відтак, вимога Миколаївського районного центру зайнятості є безпідставною, то суд зазначає наступне.
Згідно ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року N 803-XII зі змінами та доповненнями, до зайнятого населення належать громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у фізичних осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, тощо. Статтею 2 вказаного Закону визначено коло осіб, які визнаються безробітними, зокрема безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
З наведених вище норм вбачається, що тільки у разі відсутності роботи та доходів, передбачених законодавством, громадянин може отримати статус безробітного та право на одержання допомоги з безробіття.
А тому, кошти, отримані гр.ОСОБА_1на підставі Договорів про надання послуг СП "Гранд Готель", є її доходом; з суми цього доходи були здійснені відрахування до Пенсійного Фонду України, що стверджується матеріалами справи.
Відтак, оскількиОСОБА_1порушила взяті на себе зобов'язання передбачені положеннями Закону України «Про зайнятість населення» щодо обов'язку негайно повідомляти Миколаївський РЦЗ про зміну персональних даних, надавала оплатні послуги та офіційно отримала за них передбачений законодавством дохід, вимоги позивача щодо повернення допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійного навчання та витрат на організацію професійного навчання в розмірі 4621,84 грн. є правомірними.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Беручи до уваги те, що суму виплачених позивачем як допомога по безробіттю, матеріальна допомога в період професійного навчання та витрат на організацію професійного навчання в розмірі 4621,84 грн. відповідач добровільно не сплатив, доказів про погашення заборгованості станом на момент розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі ст. 1, 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року N 803-XII зі змінами та доповненнями, ст. 35, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, котрі шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.07 року № 219, Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2000 року № 307, та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 98, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
стягнути з ОСОБА_1, яка проживає АДРЕСА_1, в користь Миколаївського районного центру зайнятості, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул.. Мазепи, т37, на р/р 37174974900331, код 50040400, одержувач Миколаївський РЦЗ, ВДК України у Миколаївському районі, МФО 825014, ЗКПО 23949770, кошти, отримані як допомога по безробіттю, матеріальна допомога в період професійного навчання та витрати на організацію професійного навчання в сумі 4621 (чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн. 84 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний термін з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (Підпис)
З оригіналом звірено
Суддя Потабенко В.А