Справа № 465/6316/14 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.
Провадження № 22-ц/783/3677/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. В.
Категорія:59
10 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.
за участі секретаря: Фейір К.О.
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні приміщенням та зобов'язання вчинити дії, -
встановила:
Оскарженим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2015 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_7 припинити користування приміщенням І площею 8,3 м. кВ., ІІІ площею 8,5 м.кв. та сходами по вул. Сміливих у буд.19 у м. Львові.
Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_7 звільнити від належного їм майна приміщеннями І площею 8,3 м.кв., ІІІ площею 8,5 м.кв. та сходами по вул. Сміливих у буд.19 у м. Львові.
Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_7 закласти дверні прорізи між приміщеннями під літери І та 2-1, ІІІ та 2-4, обладнати вхід у свою частину житлового будинку №19 по вул. Сміливих у м. Львові зі сторони приміщення 2-2, а у приміщенні 2-1 обладнати сходову клітку на першому поверсі по вул. Сміливих у буд.19 у м. Львові.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі зазначає, вимога про облаштування входу у її його частину будинку зі сторони приміщення 2-2 вимагає проведення добудови, що буде можливим лише за умови приватизації земельної ділянки для обслуговування будинку №19 по вул. Сміливих. Вказує, що зважаючи на те, що будинок перебуває у власності кількох осіб на приватизацію земельної ділянки потрібна згода усіх співвласників, проте позивачка категорично відмовилася давати згоду на приватизацію. Крім цього здійснення усіх перебудов потребує залучення достатньо великої суми коштів, що на даний час для них є неможливим. Звертає увагу суду на те, що користуватися приміщеннями І, ІІІ позивачці ніхто не перешкоджає, ніякого його майна у даних приміщеннях немає, незрозуміло з приводу чого виник спір, користуються вони цими приміщеннями лише як входом в будинок та сходовою кліткою.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Встановлено, що 30.09.2014 року позивач подала вказаний позов, посилаючись на те, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2001 року проведено реальний поділ будинковолодіння № 19 по вул. Сміливих у м. Львові та виділено у користування ОСОБА_8 приміщення під літерами 1-1 площею 11,7 м. кв., 1-2 площею 11,3 м. кв., 1-3 площею 6,7 м. кв., 1-4 площею 13,3 м. кв., 1-5 площею 21,7 м. кв., І площею 8,3 м. кв., III площею 8,5 м.кв., сходи. Виділено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у користування приміщення під літерами 2-1 площею 4,6 м.кв., 2-2 площею 3,8 м.кв., 2-3 площею 12,1 м.кв., 2-4 площею 4,6 м.кв., 2-5 площею 16,3 м.кв., 2-6 площею 3,4 м.кв., 2-7 площею 12,8 м.кв, II площею 15,6 м.кв. Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_7 закласти дверний проріз між приміщеннями під літерами І та 2-1, III та 2-4, а також обладнати вхід у свою частину житлового будинку зі сторони приміщення 2-2, а у приміщенні 2-1 обладнати сходову клітку на перший поверх. Однак, відповідачі продовжують користуватися приміщенням І площею 8,3 кв.м. та III площею 8,5 кв.м. в будинку №19 по вул. Сміливих у м. Львові. Окрім цього, зберігають у вказаних приміщеннях своє майно, що створює незручності позивачу. Просила позов задовольнити.
Встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності 1/2 частка житлового буд. №19 по вул. Сміливих у м. Львові на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8.
Також встановлено, що не дивлячись на вказане рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2001 року відповідачі продовжують користуватись приміщенням І площею 8,3 кв.м. та III площею 8,5 кв.м. у вказаному будинку.
Тому з врахуванням вимог ст.391 ЦК України, суд прийшов до вірного висновку, що заявлені вимоги підставні, грунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду з врахуванням наступного.
За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Відповідачі в судових засіданнях районного суду не заперечували того, що користуються спірними частинами будинку.
Таким чином рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2001 року ними не виконано.
Отже суд, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив із того, що внаслідок дій відповідачів позивач, яка є власником зазначених приміщеннями - І площею 8,3 кв.м. та III площею 8,5 кв.м., позбавлена законного права на користування спірними частинами будинку, що свідчить про порушення його права власності на будинок, гарантованого законом.
При цьому спростовуючи посилання відповідачів про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що предмет і підстави даного позову аналогічні предмету та підставам спору вирішеного 12 вересня 2001 року Франківським районним судом м. Львова, суд вказав, що не надано жодних доказів у підтвердження цих обставин, оскільки даний позов заявлений спадкоємцем ОСОБА_8 - ОСОБА_2, тобто стосується інших сторін.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачці ніхто не перешкоджає, ніякого його майна у даних приміщеннях немає, незрозуміло з приводу чого виник спір, користуються вони цими приміщеннями лише як входом в будинок та сходовою кліткою, не заслуговують на увагу, як голослівні.
Так в засіданні судової колегії ОСОБА_2 пояснила, що позбавлена права користуватися вказаними приміщеннями.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що попереднє рішення суду було виконано відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», так як це спростовано вказаними вище доказами.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Мусіна Т.Г.
ОСОБА_9